Навіщо нам потрібен Закон про Енергорегулятор?

Виступ Віце-Президента Байдена вже було піддано детальному аналізу з різних сторін, однак не випадково одна із його тез стосувалася енергетики. Саме ця сфера української економіки й надалі залишається не досить прозорою, відкритою та зрозумілою для українц

Виступ Віце-Президента Байдена вже булопіддано детальному аналізу з різних сторін, однак не випадково одна із його тезстосувалася енергетики. Саме ця сфера української економіки й надалізалишається не досить прозорою, відкритою та зрозумілою для українців. Тим неменше, кожен із нас є споживачем енергоносіїв та прямо чи опосередковано залежитьвід порядку, який існує на цьому ринку. А порядок в цій сфері неможливий безнезалежного, професійного регулятора.

Виконаннязадекларованих в затверджених планах розвитку, Коаліційній угоді та урядовихпрограмах реформ енергетичного сектору стане своєрідним тестом наєвропейськість для нашої країни. Ми взяли на себе зобов’язання створити новіринкові умови, які покликані кардинально змінити "правила гри" дляучасників ринку, споживачів та держави, і в кінцевому підсумку – призвести до зниженнятарифів саме за рахунок ринкових механізмів та посилення конкуренції.

Новий закон про ринокприродного газу почав діяти вже з жовтня цього року, зроблено першіреформаторські кроки із демонополізації ринку (наприклад, розділення облгазівна суто постачальні компанії та операторів газових мереж, скасування державногорегулювання цін на газ для всіх категорій споживачів тощо). Але якщо поцікавитисьу гравців на ринку чи достатньо їм лише закону для успішного функціонуванняринку, то в більшості випадків відповідь буде негативною. Зроблені кроки – це тількипочаток довготривалого шляху реформування ринку природного газу. Те саместосується і функціонування ринку електричної енергії, на якому вже з 2017 рокумає розпочати процес кардинальних змін, які стануть основою для впровадженняринкового механізму купівлі-продажу електроенергії та створення необхідної дляцього інфраструктури.

Метоюцих законодавчих змін є впровадження конкуренції та прозорості в тих сегментах енергетичних ринків, де це є можливим(наприклад, постачання енергоносіїв). Доступ на ринок має бути гарантований длявсіх учасників, і держава повинна мінімізувати будь-які втручання у ринковівідносити, в тому числі шляхом здійснення цінового регулювання або створеннявертикально-інтегрованих монополій, блокуючих входження нових учасників наринок. Однак в тих випадках, коли конкуренція неможлива через існування природнихмонополій (наприклад, передавальні мережі) – така діяльність має регулюватисьдержавою. Тому, створення незалежного регулятора – ключовапередумова успіху всієї енергетичної реформи. Саме регулятор готує підзаконнірегуляторні акти (кодекси, рішення та постанови), слідкує за дотриманням всіма гравцямиєдиних правил та забезпечує існуванняконкуренціїна ринку. З іншої сторони, регулятор має стати дійсно незалежним арбітром ізрегулювання діяльності монополістів. Від цього виграють всі: і держава, ікомпанії, і споживачі, тобто – народ України.

ВУкраїні формально існує регулятор в енергетиці – Національна комісія, щоздійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі –НКРЕКП, або просто Комісія). Однак цей орган є заручником недосконалогомеханізму формування членів Комісії, що теоретично робить можливим втручанняПрезидента та Уряду в роботу регулятора, перетворюючи його на інструментреалізації власних рішень. Деякі рішення комісії оскаржуються саме на підставахніби то нелегітимності та неконституційності функціонування цього органу.

Щоб змінити ситуацію та забезпечити регуляторудовгоочікувану незалежність, потрібно ухвалити окремий закон, заснований наєвропейських принципах та досвіді регулювання таких складних ринків, якенергетичні.

Виходячи з позиції Єврокомісії та найкращоїєвропейської практики, реформа національних регуляторів має базуватись на такихключових принципах:

1. Лишеодин орган повинен мати регуляторні повноваження на енергетичному ринку.Розпорошення функцій між кількома регуляторами, або між регулятором таміністерствами – забороняється.

2. Регуляторповинен мати законодавчо закріплені гарантії незалежності і виконувати свої обов'язки неупереджено та прозоро. Для цього регулятор повинен бутивідокремленим від усіх гілок влади, і втручання в його роботу з боку державнихорганів та бізнесу має бути заборонено законом. Оскаржувати та відмінятирішення регулятора можна лише через суд.

3. Державамає забезпечити фінансову незалежність регулятора та належний механізм виділенняйому бюджетних коштів, запровадити чіткий механізм підзвітності.

4. Зточки зору функцій регулятор має слідкувати за станом конкуренції на ринку,регулювати діяльність природних монополій, здійснювати загальний нагляд зароботою енергокомпаній, моніторинг роботи ринків та захищати права споживачів.

Існуючуу сьогоднішньому вигляді НКРЕКП було створено влітку 2014 року указом ПрезидентаУкраїни шляхом об'єднання Національної комісії, що здійснює державнерегулювання у сфері енергетики та Національної комісії, що здійснює державнерегулювання у сфері комунальних послуг. Але указ – це тимчасове рішення, покликанеперезавантажити суспільний діалог та дати поштовх новому типу відносин, однакцього недостатньо для докорінної трансформації засад діяльності такогонадважливого органу. Восени того ж року було оновлено керівний склад об’єднаноїКомісії та зроблена спроба ініціювати законодавче врегулювання її діяльності,яку, однак, Верховна Рада залишила без розгляду. В 2015 році процес зновуактивізувався – в травні на розгляд Парламенту внесено урядовийзаконопроект № 2966 та дві альтернативні до нього депутатські ініціативи (законопроекти№№ 2966-1 та 2966-2). Всі ці законопроекти хоча й мають спільну мету – посиленняполітичної, функціональної та фінансової незалежності регулятора, однакрізняться в ключовому – системі відбору та призначення членів НКРЕКП. Профільнимкомітетом Верховної Ради рекомендовано прийняти за основу урядовий законопроектз подальшим його доопрацюванням та врахуванням низки застережень між першим тадругим читанням.

Паралельно із законотворчим процесом, якийвідбувається у стінах Парламенту, зважаючи на величезний суспільний резонанс таактуальність питання створення незалежного регулятора у сфері енергетики такомунальних послуг на початку вересня цього року було сформовано Стратегічнудорадчу групу – громадську ініціативу із доопрацювання законопроекту, створенуза підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та координаціїаналітичного центру DiXi Group. Стратегічнадорадча група об’єднала у своєму складі народних депутатів, українських таміжнародних експертів, представників Секретаріату Енергетичного Співтовариства,Групи підтримки України в Єврокомісії, експертів європейських регуляторів. Результатом напрацювань цієї Групи є новаверсія проекту закону про регулятора в енергетиці, яка стала своєріднимкомпромісом позицій різних політичних та суспільних сил та отримала широкупідтримку міжнародних партнерів та експертів.

Як модератор кількох сесій зазначеної стратегічноїгрупи та член профільного комітету, можу з упевненістю стверджувати наступне:

- Урядова версія законопроекту можебути прийнята за основу і доопрацьована в ході другого читання до варіанту, розробленогоСтратегічною групою.

- Без існування професійного танезалежного регулятора енергетичні реформи так і залишаться напівкроком тадекларативними заходами. Саме на це звертають увагу наші міжнародні партнери,які наполягають на якнайшвидшому закріпленні всіх нових прогресивних принципів функціонуваннярегулятора на законодавчому рівні. Ринок не повинен потрапляти у залежність відполітичних домовленостей та квот у професійному органі.

- Жодна із версій законопроекту,які сьогодні розглядаються в Парламенті та поза його межами, не є ідеальнимваріантом вирішення питання призначення членів Комісії. Однак відсутністьлегітимно призначених членів Комісії є значно більшим злом, ніж надуманіперекоси у повноваженнях на користь тієї чи іншої гілки влади.

-  Основною причиною багаторічноїісторії блокування законопроектів про незалежні та професійні регулятори єбажання окремих політичних еліт впливати на рішення регулятора у власнихінтересах. Не можна весь час відкладати прийняття рішень, посилаючись на те, щоне всі консультації ще проведені, оскільки це може перетворитись на процес,який не має ні кінця, ні краю. Пропоную зосередитись на конкретних кроках, якісприятимуть прийняттю закону вже в найближчому майбутньому.

Закликаю колег дати поштовх для розглядузаконопроектів про енергорегулятор в залі Парламенту та активно долучитись додоопрацювання його остаточної версії, яка закладе засади успішного таефективного функціонування ринків енергетичних та комунальних послуг.