ПнВК — на часі, або Як вирватися з "порочного кола бідності"

Першим у нашій державі законодавчим актом, що регулював податок на прибуток підприємств, був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийнятий у 1994 р.

Відповідно до цього Закону об’єкт оподаткування визначався  шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду  на суму валових  витрат  платника податку  та суму амортизаційних   відрахувань.

Зазначена модель  оподаткування (модель «валових доходів та витрат») була відірвана не тільки від показників фінансової звітності, а й від моделі оподаткування корпоративного податку як такого. Тому виникла нагальна потреба — як з боку держави, так і з боку бізнесу — щодо наближення податкового та бухгалтерського обліку, а також визначення об’єкта оподаткування на підставі даних фінансової звітності.

Наближення податкового та бухгалтерського обліку

Крок до наближення податкового та бухгалтерського обліку було здійснено у 2011 році із прийняттям Податкового кодексу України.

Запропонована тоді концепція передбачала визначення оподатковуваного прибутку шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та  суму  інших  витрат  звітного податкового періоду. Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначався перелік доходів та витрат, що враховуються або не враховуються при  обчисленні  об'єкта оподаткування, перелік витрат «подвійного» призначення тощо.

Вперше з’явилися класифікація груп основних засобів та нематеріальних активів, методи нарахування амортизації, що наближені до бухгалтерського обліку. При цьому мінімальні строки корисного використання основних засобів для цілей оподаткування були і є досить ліберальними.

Такий підхід, хоч і був значним кроком до наближення податкового і бухгалтерського обліку, але все ж призводив до їх паралельного існування.

Зміна концепції

У 2015 році  у податку на прибуток сталася іще одна «революція». Концепція корпоративного оподаткування змінилася кардинально. Тепер з’явилися податкові різниці і оподатковуваний  прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на податкові різниці.

Таких податкових різниць існує три види:

- різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів;

- різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень);

- різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій.

При цьому є можливість для підприємств із доходом до 20 млн. грн. які складають левову частку від всієї кількості платників податку на прибуток, сплачувати податок за показниками фінансової звітності без визначення податкових різниць, тобто без додаткового навантаження на ведення «податкового» обліку.

Крім того, існує низка пільг з оподаткування, звільнення від оподаткування літакобудування, газ-, метан-, вугільних родовищ, «прискорена амортизація», «пільгування євробондів», звільнення від оподаткування малого новоствореного бізнесу.

Все це повинно, на перший погляд, сприяти залученню інвестицій, проте….

Питання до адміністрування

Варто зауважити, що існуюча система оподаткування прибутку в Україні є класичною і в цілому подібна до існуючих систем у розвинених країнах світу. Вона відповідає за своїм змістом тим вимогам, що ставляться перед системою оподаткування корпоративним податком.

Проте чому тоді виникає така широко підтримана ідея щодо податку на виведений капітал? Чому вона така популярна серед бізнесової спільноти?

Справа в тому, що питання виникають не до системи оподаткування податком на прибуток, а до системи його адміністрування з боку фіскальних органів.

Фіскальні органи, як і за часів існування «валових доходів та витрат», продовжують перевірку на так звану пов’язаність витрат із господарською діяльністю платника податку, вимагають  сплати податку на прибуток авансом, хоча сплата авансом податку на прибуток відмінена у 2016 році.

Чим податок на виведений капітал може допомогти в такій ситуації?

Україна потрапила в так зване «порочне коло бідності», коли через низьку купівельну спроможність населення, високі кредитні ставки відсутні стимули для інвестування, через обмеженість заощаджень і джерел для інвестування  відсутні капітальні інвестиції та інші види капіталовкладення в економіку України. А без інвестицій неможливо досягти хоча б мінімального рівня економічного зростання. І, як наслідок, — низька купівельна спроможність населення і високі кредитні ставки. І так знову.

Вирватись із такого «порочного кола» можливо лише різким і сильним поштовхом до інвестицій і капіталовкладень. 

Це як у казці про Алісу: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше».

Таким поштовхом є впровадження податку на виведений капітал. У платників з’явиться внутрішнє джерело інвестицій, а отже — нові можливості для розвитку українського бізнесу.