Припинення дії свідоцтва у зв’язку з невикористанням. Нові підходи

   Припинення дії свідоцтва на торговельну марку у зв’язку з невикористанням є доволі поширеним механізмом захисту охоронюваних законом інтересів власників торговельних марок, які не мають реєстрації торговельної марки на території України.

   До 01.09.2017 р. (дата набрання чинності Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС (далі-Угода) судова практика з цього питання була усталеною та системною. Суди застосовували положення  ст.. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» (далі-Закон) відповідно до яких невикористання торговельної марки повністю або щодо частини товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації слугувало підставою для дострокового припинення дії торговельної марки у судовому порядку.

    Разом з цим, ст..ст. 197, 198 Угоди передбачені інші умови стосовно дострокового припинення дії торговельної марки. Так, відповідно до положень зазначених статей строк невикористання торговельної марки збільшено, порівняно із Законом, безперервного п’ятирічного періоду.

   Враховуючи той факт, що Угода є міжнародним договором, який містить інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним спеціальним національним законодавчим актом, а також те, що відповідно до Закону передбачено застосування саме міжнародного договору, логічно припустити що до застосування судами підлягає саме п’ятирічний період.

  Цікаво, що така позиція у судових процесах підтримується і Міністерством економічного розвитку та торгівлі України.

     Для того, щоб зробити висновок щодо можливості застосування судами принципу прямої дії Угоди, необхідно проаналізувати відповідні положення Угоди, зокрема їх суб’єктний склад, об’єкт та зміст. На погляд автора, ст..ст. 197, 198 Угоди передбачають зобов’язання для сторін Угоди, а не для фізичних та юридичних осіб. Більше того, держава Україна, як сторона цієї Угоди не вжила всіх необхідних заходів для імплементації положень Угоди у національне законодавство у встановлені строки. Відповідно до позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, як норми прямої дії підлягають застосуванню судом, зокрема, норми міжнародних договорів України, які закріплюють права людини  та основоположні свободи. Отже, враховуючи той факт, ст. 197, 198 Угоди, якими передбачений п’ятирічний період невикористання торговельної марки стосуються зобов’язань держави України, та не мають відношення до справ та основоположних свобод людини, автор схиляється до думки, що до застосування судами підлягає положення ст.18 Закону.