Звернення до Ради Адвокатів України щодо порушення прав адвокатів

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7

Шановна Лідіє Павлівно!

Безумовно 2012 рік приніс значні перспективи для української адвокатури в призмі здійснення правової допомоги особам, що беруть участь у кримінальному судочинстві – в якості свідка, підозрюваного, обвинуваченого. Було прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо. Здавалось гарантії здійснення адвокатської діяльності будуть дотримуватись більш неухильно та відповідно до норм національного та міжнародного законодавства. Однак, незважаючи на гарантії адвокатської діяльності, декларовані статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», грубі порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності далі відбуваються, при чому системно і на «узаконеному рівні». Дані порушення і змусили мене як адвоката, як особи проти якої ці порушення вчиняються, звернутись до Вас із цим зверненням.

Мова йтиме про установи попереднього ув’язнення, а саме слідчі ізолятори (далі – СІЗО). Як відомо у СІЗО завжди існував окремий порядок відвідування, пропуску тощо. Звичайно, був і є перелік предметів, речей та інших, з якими вхід на територію СІЗО заборонено. Тому при вході до установи проводився візуальний огляд з використанням метало детектора чи інших пристроїв. Однак, віднедавна такий порядок став суворіший. Наприклад у Львівському слідчому ізоляторі в обов’язковому порядку проводиться не те що огляд, а особистий обшук, пов’язаний із перевіркою вмісту кишень, частковим роздіванням, вказівкою зняти взуття, зніманням підстилок тощо. І такі дії проводяться з кожним, в тому числі й з адвокатами. Варто зауважити, що ці дії проводяться в загальному коридорі, на очах у інших відвідувачів, що чекають своєї черги на такий же особистий обшук, ще й до того ж особою жіночої статті, що є грубим порушенням прав людини та громадянина.

Але найголовнішим порушенням цієї «процедури» є відверто цинічний перегляд документів, що належать адвокатам. Перегляду та перечитуванню підлягає кожен аркуш, кожна сторінка, кожен запис, які з собою несе адвокат для роботи із підзахисним. По суті це є порушенням адвокатської таємниці. На моє зауваження з даного приводу адміністрація СІЗО відповіла, що їм начхати на адвокатську таємницю та інші гарантії прав, оскільки їх дії регламентовані законами та нормативними актами.

Справді, режим пропуску в СІЗО регламентовано Законом України «Про попереднє ув’язнення» та Наказом Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 р. «Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України». Однак, уважно проаналізувавши зміст даних нормативних актів, можна прийти висновку, що вони не відповідають Конституції України, Законові України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вимогам Європейської конвенції захисту прав людини щодо дискримінації адвокатури та порушення гарантованих прав адвокатської діяльності.

П.п.7.4-7.6. загаданих вище правил внутрішнього розпорядку в СІЗО передбачено огляд осіб, що входять на територію установи, при цьому у разі наявної інформації про спробу пронести заборонені речі, начальник СІЗО може прийняти рішення про особистий огляд. Однак у Львівському слідчому ізоляторі безпідставно проводять такий особистий огляд зі всіма без виключення і цей огляд плавно переходить в особистий обшук. Про те, що ці огляди та обшуки проводяться з порушенням п.7.6. правил та принижують честь та гідність громадян, я мову вести не буду.

Однак найбільшої уваги заслуговує положення п. 7.7. згаданих правил – «Працівникам правоохоронних органів та захисникам дозволяється проносити матеріали та документи, що стосуються провадження за кримінальними справами, з обов’язковим їх оглядом на контрольно-пропускному пункті СІЗО на наявність заборонених предметів».

Що це, як не узаконене порушення адвокатської таємниці та гарантій адвокатської діяльності, яке ще до того ж і віднесено до обов’язку посадових осіб установи попереднього ув’язнення? П.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Відтак правила, мова про які велась вище, не відповідають чинному законодавству порушують професійні права адвокатів та посягають на гарантовану таємницю адвокатської діяльності.

Ці кричущі порушення мають на сьогоднішній день системний характер, відбуваються ледь не щодня по всій Україні. І сотні адвокатів, що відвідують своїх підзахисних в установах попереднього ув’язнення стають «жертвами» узаконеного порушення їх адвокатських прав.

І хотів би закінчити своє звернення, звернувши увагу на положення ст. 21 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Дана стаття зобов’язує адміністрацію установи попереднього ув’язнення створити необхідні умови для роботи слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, яка пов'язана з провадженням у кримінальній справі. Дане  положення закону надає переваги окрім суду виключно стороні обвинувачення у кримінальному судочинстві і не сприяє дотриманню принципів рівності, змагальності та інших принципів кримінального судочинства. Відсутність норми в законі про створення належних умов для захисника для побачення з підзахисним є своєю мірою перешкодою в здійсненні адвокатської діяльності та може розцінюватись як дискрімінативний підхід до сторін кримінального судочинства.

Тому виходячи із проблем, викладених даному зверненні, на підставі ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прошу розглянути дані системні випадки порушення гарантій адвокатської діяльності в установах попереднього ув’язнення, дати їм належну оцінку, при цьому звернувшись до відповідних органів законодавчої ініціативи, профільних комітетів Верховної Ради України тощо з приводу приведення Закону України «Про попереднє ув’язнення» у відповідність з нормами
Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині дотримання прав захисників та неможливості їх порушення, а також внесення змін до правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України в частині їх невідповідності ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З повагою,

Адвокат                                                 Н.М.Олексюк

15.06.2013 р.