Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів

Переваги використання медіації та арбітражу при врегулюванні спорів у сфері енергетики

Енергетична сфера є стратегічно важливою для економіки та суспільства будь-якої держави, тому спори, що виникають у цій галузі, потребують швидкого, ефективного та надійного вирішення. Затягнуті судові процеси можуть призводити до значних фінансових втрат, дестабілізації ринку, а також переривання постачання енергоресурсів, що має далекосяжні наслідки для всіх зацікавлених сторін.

Енергетичний бізнес об’єднує компанії, трасти, спільні підприємства та уряди, які здійснюють діяльність у сферах видобутку, постачання, генерації, передачі, розподілу та зберігання енергоресурсів. Це зумовлює виникнення численних договірних питань, що можуть призводити до спорів. Тому сторони шукають способи їх врегулювання, які враховують специфіку енергетичного сектору.

Вимоги до процесу вирішення спорів в енергетичній сфері

Ефективність механізмів вирішення спорів в енергетиці залежить від їхньої здатності відповідати ключовим вимогам, зумовленим специфікою цієї сфери:

Остаточність. Інвестиції в енергетику зазвичай є масштабними та довгостроковими, тому врегулювання спорів потребує чіткості й визначеності для захисту інтересів інвесторів. Якщо процес не забезпечує остаточного результату, сторони зазнають витрат без гарантії вирішення проблеми, а їхні активи можуть опинитися під загрозою через тривалу невизначеність.

Виконуваність рішення. Енергетичні проєкти часто мають міжнародний характер, що вимагає від механізму вирішення спорів здатності забезпечувати виконання рішень у різних юрисдикціях. Під час укладання контрактів сторони приділяють особливу увагу можливості реалізації досягнутого врегулювання на практиці.

Збереження ділових відносин. В енергетичній сфері довгострокові партнерства мають велике значення. Сторони витрачають значні ресурси на побудову довіри та співпраці, тому збереження існуючих відносин є економічно вигіднішим, ніж створення нових. Руйнування таких зв’язків може також негативно позначитися на діловій репутації.

Ефективність процесу. Швидкість і економічна доцільність є критично важливими для інвесторів і трейдерів. Енергетичні компанії прагнуть мінімізувати часові та фінансові витрати на вирішення спорів, адже затягування процесу може призвести до збитків та втрати ринкових позицій.

Традиційні судові процеси часто не відповідають цим вимогам через тривалість, високу вартість і обмежений контроль сторін над результатом. У зв’язку з цим усе більшої популярності набувають альтернативні процедури врегулювання спорів, зокрема поєднання медіації та арбітражу.

Історія розвитку комбінованої процедури альтернативного вирішення спорів «Медіація-Арбітраж» (далі – Med-Arb)

Med-Arb має глибоке історичне коріння. У Стародавній Греції та Римі судді часто виступали посередниками перед винесенням рішень. Також подібні практики були поширеними у середньовічній Європі.

Сучасна форма Med-Arb виникла в США в 1970-х роках у трудових і комерційних спорах. До 1940 року розвинулися два основні способи альтернативного вирішення спорів. Перший, запроваджений у 1911 році на одному з підприємств у Чикаго, передбачав систему неупередженого голови, який мав владу ухвалювати остаточне й обов’язкове рішення. Другий – система арбітражного судді була створена в 1903 році у вугільній промисловості через Страйкову комісію. Вона передбачала врегулювання спорів через спеціальну комісію, а якщо конфлікт не вдавалося вирішити, зверталися до арбітра.

У 1942 році президент США Франклін Рузвельт створив Національну раду з трудових спорів, щоб забезпечити стабільність на робочих місцях шляхом мирного вирішення трудових конфліктів. Хоча деякі помилково вважали, що ця рада запровадила обов’язковий арбітраж, її процедура фактично складалася з медіації та добровільного арбітражу.

Під час Другої світової війни деякі особи поєднували функції медіатора й арбітра, що нагадує процес Med-Arb, хоча термін «Med-Arb» тоді ще не використовувався. Його вперше застосували в 1970-х роках.

У 1974 році Арвід Андерсон, член Національної академії арбітрів США, повідомив про успішне використання комбінованої процедури Med-Arb. Його досвід показав, що медіатори успішно вирішували значну кількість питань шляхом медіації ще до переходу до арбітражу.

У 1977 році законодавство штату Вісконсин офіційно визнало процедуру Med-Arb, включивши її окремим розділом у Закон про трудові відносини муніципальних службовців.

Згодом процедура Med-Arb набула поширення за межами США і почала активно використовуватись в міжнародній комерційній практиці.

Med-Arb: концепція та особливості

Процедура Med-Arb поєднує два підходи: медіацію, яка спрямована на досягнення добровільної угоди за участю нейтрального посередника, та арбітраж, який передбачає винесення рішення обов’язкового до виконання.

Процес розпочинається з медіації, де сторони намагаються знайти взаємовигідне рішення за допомогою медіатора. Якщо сторонам вдалося досягти угоди – виноситься арбітражне рішення на узгоджених умовах. В такому випадку, за домовленістю сторін, одна й та ж особа може виконувати функції медіатора та арбітра.

Якщо сторонам не вдалося досягти угоди під час медіації, спір передається на арбітражний розгляд, де арбітр приймає остаточне рішення. У цьому випадку одна і та ж особа не може виконувати роль медіатора та арбітра.

Медіація та арбітраж мають суттєві відмінності. Медіація є гнучким і неформальним процесом, де медіатор лише сприяє переговорам, а сторони можуть припинити процедуру в будь-який момент без досягнення угоди. Арбітраж, навпаки, є формальним процесом, який забезпечує остаточність і виконуваність, однак він менш гнучкий, порівнюючи з медіацією, і не завжди сприяє збереженню відносин.

Med-Arb поєднує ці підходи, дозволяючи спочатку спробувати мирне врегулювання, а за його відсутності – отримати гарантований результат у вигляді арбітражного рішення. Така комбінована процедура альтернативного вирішення спорів є особливо цінною для енергетичного сектору економіки, де поєднання швидкості, гнучкості та остаточності є критично важливим.

Законодавча основа та практика

Світові компанії та арбітражні інституції дедалі більше впроваджують Med-Arb як ефективний спосіб вирішення спорів. Законодавство багатьох країн підтримує цей процес, а корпоративні гравці адаптують його для зниження витрат і прискорення розв’язання конфліктів.

У США Med-Arb застосовується в корпоративних та трудових конфліктах. Американська арбітражна асоціація (AAA) та JAMS (Judicial Arbitration and Mediation Services) мають відповідні правила щодо проведення цієї комбінованої процедури.

У Канаді (Онтаріо, Альберта) законодавство підтримує цей механізм у будівництві та енергетичному секторі. Німеччина розвиває Med-Arb у комерційному праві, а Великобританія застосовує його в будівельних та контрактних спорах. Швейцарія підтримує Med-Arb через Швейцарський арбітражний центр (SAC). Китай широко використовує Med-Arb через CIETAC (Китайська міжнародна комісія з економічного та торгового арбітражу). У Сінгапурі та Гонконзі процес включає арбітраж, зупинку для медіації, а якщо угоди не досягнуто – продовження арбітражу. Законодавство Австралії дозволяє арбітрам бути медіаторами, що активно використовується в будівельних та комерційних спорах. У Новій Зеландії Med-Arb застосовують у трудових конфліктах.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (ICAC) також розробив правила щодо проведення Med-Arb. Вони вказані у другому розділі додатка №2 до Правил медіації.

ICAC рекомендує додавати до договорів комбіноване застереження для процедури Med-Arb:

«Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв’язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, врегульовуються у порядку медіації у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Правилами медіації.

Якщо з допомогою медіації протягом 60 днів (або протягом іншого строку, погодженого сторонами) сторонам не вдалось остаточно врегулювати спори, розбіжності чи вимоги, то такі спори, розбіжності чи вимоги підлягають остаточному вирішенню в порядку арбітражу в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом.

Якщо сторони врегулювали спори, розбіжності чи вимоги за допомогою медіації, то угода за результатами медіації передається до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України для винесення рішення на узгоджених умовах згідно з його Регламентом».

Через конфіденційність конкретні назви компаній часто не розголошуються, проте загальна тенденція показує, що світові корпорації активно використовують комбіновані підходи до вирішення спорів для їх швидкого та ефективного врегулювання, серед яких Siemens Energy, ABB, BP, DuPont, General Electric, Microsoft, IBM.

Відомі кейси застосування Med-Arb:

IBM vs Fujitsu – багатомільйонний спір вирішено через Med-Arb.

Conoco Inc. vs Browning Ferris Industries – екологічний конфлікт урегульовано після довгих судових процесів.

Federal Deposit Insurance Corporation vs Chery, Bekart & Holland – фінансові спори частково врегульовані медіацією, а остаточне рішення ухвалено арбітрами.

Висновки

Med-Arb є ефективною альтернативою традиційним методам вирішення спорів в енергетичній сфері. Ця комбінована процедура поєднує гнучкість медіації з остаточністю арбітражу, відповідаючи ключовим вимогам, які висуває енергетичний бізнес: виконуваність, остаточність, збереження ділових зв’язків і ефективність.

Широке впровадження процедури Med-Arb у врегулювання спорів між енергетичними компаніями сприятиме зміцненню стабільності, зменшенню фінансових і часових витрат, а також покращенню взаємодії між сторонами. Завдяки поєднанню гнучкості медіації та остаточності арбітражу ця процедура дозволяє знаходити рішення, що враховують інтереси всіх учасників ринку.

Співавтор статті – Олександр Гранатович, медіатор, психолог.