Україна не готова до медіації

Зачіпаючи тему вирішення спорів, слід зазначити, що в Україні основним методом врегулювання спорів є судовий процес.

Зачіпаючи тему вирішення спорів, слід зазначити, що вУкраїні основним методом врегулювання спорів є судовий процес. До альтернативних методів, пересічнийгромадянин не звертається в силу необізнаності з даних питань та застарілихзвичаїв. Одним з таких альтернативних методів є медіація. Для людини, що немає юридичної освіти слово «медіація», асоціюється із медіа простором, а слово«медіатор» це пластикова частинка для гри на гітарі.

Що ж таке медіація та хто такий медіатор?

Медіація – це процедура врегулювання наявного спору іззалученням посередника, так званого медіатора, який направляє конфліктуючісторони на раціональне вирішення спору із прийнятними наслідками для кожної ізсторін. Медіатор є незацікавленою та неупередженою стороною що супроводжуєпроцес медіації.

Перше професійне об’єднання медіаторів утворилося у 1973році в США, даний факт підштовхнув інститут медіації до розвитку. Всебічнеінформування про цей вид альтернативного вирішення спорів, велося ще з 80-хроків двадцятого століття. На сьогоднішній день, в Сполучених штатах Америки,люди віддають перевагу процесу медіації, оскільки він:

а) швидший;

б) орієнтований на задоволення умов кожної із сторін.

Щодо України, 90% жителів не розуміють взагалі, що такемедіація, 8% вважають інститут медіації не досить розвиненим для наданнякваліфікованої допомоги, 1,99% юристи із власною думкою, 0,01% медіатори, щоздійснюють свою діяльність не на території України. Не здійснивши популяризаціюданого процесу, законотворці вже провели свій законопроект крізь перше читанняВерховної Ради України. Постає питання,для чого нам регуляція інституту, який фактично не має попиту у суспільстві?

Потрібно також додати, що під сумнівом залишається кваліфікація українськихмедіаторів. Прослуховування 1-річного курсу, на мою думку, не дає потрібнихзнань у даній сфері. Для всебічного вивчення медіації як науки, потрібні роки,адже в першу чергу, медіація це не юриспруденція, медіація це психологіялюдини.

Одним з головних недоліків медіації, як частини ринкупослуг України є кваліфікація осіб, що проводять заходи з підготовки майбутніхмедіаторів. Відкритими є питання щодо кваліфікації цих осіб, інформаційного таресурсного забезпечення освіти медіатора. Також, з огляду на вищенаведеніфакти, постає питання:

Чи є сенс порівнювати рівень українського медіатора тайого колеги, наприклад з США?

Відповідь, на мою думку, є однозначною.

Для запровадження інституту медіації, необхідно йогопопуляризувати:

-      потрібновсебічно інформувати населення про існування такого методу, запроваджуватипоказові мастер-класи, лекції і т.д.;

-      створитицентри навчання та атестації із залученням іноземних медіаторів, як незалежнихчленів комісії.

Відповідно до законопроекту «Про внесення змін до ГПК,ЦПК та КАС України» від 23.03.2017 року, громадянам надається можливістьврегулювання спору за допомогою судді, в провадженні якого перебуває справа.Важливим аспектом такої можливості є період до розгляду справи по суті. Якщосторони не дійшли до мирного вирішення спору, процес медіації вважаєтьсязакінченим та справа щодо якої було використано медіацію, передається іншомусудді на подальший розгляд. Такий алгоритм дій нівелює корупційну складову. Ценововведення дає можливість сторонам не доводити спір в судовому процесі доостаточного конфлікту. Узагальнюючи наведений вище законопроект, можна зробитивисновок, що ці зміни є кроком до поліпшення обізнаності населення з питання медіації.

Але дивлячись на сьогоденні реалії та завантаженість судовогоапарату, зміни будуть ігноруватися самими суддями або якість надання послуг «суддімедіатора» буде бажати кращого.