Пенсійна реформа: шанс на порятунок

Хочеться привернути  увагу суспільства і політиків до однієї важливої обставини, про яку всі забули: проблеми системи пенсійного забезпечення та Пенсійного фонду в Україні є такими системними і масштабними, що не можуть бути вирішені прийняттям лише одного або кількох законів, які замикаються на власне пенсійних проблемах. Якби законопроект № 1063 й було б прийнято 3 квітня 2013, це не призвело б до суттєвих змін у пенсійній сфері.

Справа в тому, що с истема пенсійного забезпечення не існує і не може існувати сама-по-собі. Вона органічно пов’язана з економікою , базою, обсягами та механізмами оподаткування,   з іншими системами соціально -демографічного забезпечення , насамперед – із системою охорони здоров’я, головним результатом діяльності якої є  тривалість життя, а відтак – реальний вік виходу чоловіків і жінок на пенсію. Крім того, в українських реаліях особливого значення набуває система адміністрування пенсійного і суміжного законодавства, а також відповідних структур. Останнє є особливо важливим для вирішення проблем контролю за діяльністю Пенсійного фонду та державними і приватними фондами пенсійного другого і третього рівня.  

З огляду на ці та інші чинники, пенсійна реформа може бути успішною лише у більш широкому законодавчому контексті.

В економічній площині реформування пенсійної реформи має передбачати розробку і ухвалення національної програми збільшення робочих місць та збільшення частки зарплати у вартості кінцевого продукту. Прийняття цих програм замало – їхнє виконання, в свою чергу, має бути гарантоване ухвалою відповідних законів про законодавче забезпечення їх реалізації. До того ж, нагально необхідно прийняти Закон України «Про створення та функціонування Фонду гарантування виплати заробітної плати», який би компенсував працівникам заборговану зарплату у випадку її несплати роботодавцем. До ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які передбачають перенесення зобов’язань підприємства-банкрута перед своїми працівниками, що випливають із трудових відносин між працівником та роботодавцем, із другої черги погашення кредиторської заборгованості до першої.

 До Податкового кодексу слід внести зміни, які передбачають зменшення тиску на фонд зарплати, запровадження  податкових стимулів для сплати роботодавцями внесків до недержавних пенсійних фондів, заміну прогресивної шкали соціального оподаткування на регресивну – чим більший фонд зарплати на підприємстві, тим меншим єдиним соціальним податком він обкладається; заборону виведення прибутків з-під оподаткування, у тому числі соціального, шляхом виведення капіталів до офшорних зон. 

В адміністративно-управлінській площині має бути прийнято закони про тристороннє (роботодавці-профспілки-держава) управління і контроль за всіма видами пенсійних фондів, а також закон про створення державного гарантійного фонду сплати пенсій на випадок банкрутства або зловживань з коштами таких фондів.

В соціально-демографічному плані успішне проведення пенсійної реформи немислиме без прийняття і реалізації «Національної програми збільшення тривалості життя в Україні» та відповідного закону про законодавче забезпечення її реалізації.  

Лише після прийняття зазначених програм, законів, поправок і доповнень можна буде перейти до внесення змін до законів, які регулюють діяльність власне системи пенсійного з абезпечення.