Імперативний мандат – механізм народного контролю чи партійне рабство?

Наслідки його дії підтверджують очевидне – це удар по демократичному процесу, який перетворює місцеве самоврядування на заручника партійних босів, а не обранців людей.

Неодноразово висловлювала свою позицію щодо імперативного мандата — саме через цю норму свого часу не підтримала новий Виборчий кодекс. І вважаю, що не помилилася. Бо наслідки його дії лише підтверджують очевидне – це удар по демократичному процесу, який перетворює місцеве самоврядування на заручника партійних босів, а не обранців людей.

Застосування імперативного мандату призвело до значного послаблення місцевого самоврядування: у багатьох радах заблокована або ускладнена робота, відсутність кворуму, внутрішні конфлікти, неспроможність ухвалювати важливі для громади рішення. У результаті – втрачено справжнє представництво інтересів жителів.

 У цивілізованих демократичних країнах імперативний мандат не застосовується, адже він підмінює представницьку функцію депутатів партійною дисципліною, позбавляючи їх можливості діяти в інтересах людей.

У нас партії використовують цю норму як інструмент політичного тиску, змушуючи "незручних" депутатів складати мандати.

Виборці ж при цьому практично позбавлені права відкликати депутата – процедура надто складна, зарегульована, залежна від партій і майже не працює. Яскравий приклад: за всю каденцію чинних рад не відкликано жодного депутата за народною ініціативою.

Це грубе порушення принципу народного представництва. Адже саме люди делегують депутату повноваження, а не партійний офіс.

На цьому неодноразово наголошували міжнародні інституції. Зокрема, Венеційська комісія вважає, що це суперечить європейським демократичним стандартам. А нещодавно, уперше з моменту запровадження імперативного мандата, свою позицію висловив і Європейський суд з прав людини у справі «Томенко проти України».

Суд визнав, що дострокове припинення повноважень депутата за ініціативою партії порушило право на вільні вибори і принцип верховенства права. Це – не про окремий випадок, фактично це визнання системної проблеми, коли партійна дисципліна бере гору над свободою представництва.

ЄСПЛ чітко заявив: депутат складає присягу народу, а не партії. Мандат належить народу, і тільки він має право вирішувати його долю. Цю позицію поділяють і Парламентська асамблея Ради Європи, і Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини.

На одному з останніх пленарних засідань я вкотре виступила з критикою імперативного мандата під час обговорення законопроєкту №13318, який стосується удосконалення процедури оскарження відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою та заміщення тих, чиї повноваження достроково припинено.

Тому що удосконалення процедури відкликання депутатів за імперативним мандатом це, насправді, вдосконалення і без того недемократичної норми. Партії прагнуть на власний розсуд якнайшвидше позбавляти мандатів депутатів. І якщо нині процедура може затягнутися на місяці або й до року через судові процеси – і це дає місцевій раді шанс продовжувати роботу, то запропоновані зміни дозволять позбавляти мандата майже миттєво. А це означає можливе автоматичне блокування роботи ради. Така "удосконалена" процедура має працювати не для партій, а для людей, які обрали свого представника.

Добре, що парламент дослухався до моїх аргументів і законопроєкт не отримав підтримки.

Також,  наголошу, що і скасування прямих виборів старост фактично усунуло жителів сіл від впливу на управління своєю територією. Депутати зосереджують увагу переважно на центральних садибах, а малі села залишаються без голосу у вирішенні важливих питань.

Переконана, що потрібно вносити зміни до Виборчого кодексу:

скасувати або суттєво обмежити імперативний мандат;

переглянути поріг партійної участі – замість 10 000 виборців встановити хоча б 50 000, або й зовсім скасувати обов’язкову партійність на рівні громад, крім обласних центрів;

відновити прямі вибори старост та законодавчо закріпити їхні повноваження, у тому числі у сфері бюджету.

Місцеве самоврядування має працювати для людей та громади, а не на політичні партії. Зміни до Виборчого кодексу повинні повернути справедливість у представництво і дати голос кожному селу та кожному мешканцю.