Правова позиція Суду ЄС щодо відповідальності веб-ресурсів за порушення авторського права

Суд ЄС щодо кваліфікації дії інтернет платформ, які дозволяють завантажувати контент користувачам на свої веб-сайти, як можливого порушення авторського права.

22 червня 2021 року Суд ЄС виніс довгоочікуване рішення щодо можливості притягнення до відповідальності інтернет-майданчиків, які дозволяють завантажувати контент користувачам на свої веб-сайти. 

(Необхідно зауважити, що ці тлумачення не стосуються статті 17 нової Директиви (ЄС) 2019/790 «Про авторське право та суміжні права в єдиному цифровому ринку», якою було встановлено пряме правове регулювання відповідного питання в ЄС), і, відповідно мають обмежений період правового застосування для національних судів держав-членів ЄС). 

Обставини справи C‑682/18 (Френк Петерсон vs YouTube LLC):

Власник компанії Nemo Studios, Френк Петерсон уклав ексклюзивний світовий контракт з виконавицею Сарою Брайтман, що стосувався її аудіо- та відеозаписів її виконань та Capitol Records Inc щодо поширення записів та виступів Сари Брайтман. 07.11.2008 на платформі YouTube треті особи здійснили незаконне розміщення аудіо- та відеозаписів виступів Сари Брайтман. Пан Петерсен звернувся до YouTube та Google Germany для вилучення незаконного контенту. Бажаного результату він не отримав записи залишилися у доступі. Пан Петерсен звернувся до суду. Регіональний суд у Гамбурзі виніс рішення, що стосувалося трьох творів, таке рішення не задовольнило Френка Петерсена і він звернувся до Вищого регіонального суду у Гамбурзі щодо захисту своїх прав стосовно 12 аудіозаписів та виступів. Рішення першої інстанції було відмінене, суд зобов’язав відповідачів заборонити третім особам неправомірно використовувати 7 творів, а у проханні позивача стосовно розкриття персональних даних осіб, що розміщували твори було відмовлено. Також судом було визнано, що YouTube не порушував права пана Петерсена.  

Обставини справи C‑683/18 (Elsevier Inc. vs Cyando AG):

Cyando управляє платформою для хостінгу та обміну файлами, дана платформа пропонує простір для зберігання файлів. Кожен зацікавлений може створити собі акаунт та завантажувати файли, отримуючи при цьому посилання для скачування таких файлів. Поширення таких посилань відбувається серед користувачів. Скачування таких файлів відбувається безкоштовно. Користувачам платформи заборонено порушувати авторське право та суміжні права. Видавництво Elsevier виявило більше 9,500 праць розміщених з порушенням авторських прав. І звернулося до суду з позовом проти Cyando. Перша і друга інстанції зобов’язали припинити порушення прав щодо трьох робіт. Також апеляційний суд встановив, що Cyando не є порушником авторських прав, оскільки не було відомо про порушення авторських прав користувачами. 

Питання, що поставлені перед Судом: 

(1)   Чи є дії оператора платформи доведенням до загального відома відео, без згоди правоволодільців, у розумінні статті з Директив 2001/29/ЄС, якщо: 

(перша об’єднана справа)

- оператор отримує дохід від реклами за допомогою платформи, 

- процес завантаження відбувається автоматично і без попереднього спостереження або контролю за матеріалами оператором, 

- відповідно до умов надання послуг оператор отримує всесвітню, не ексклюзивну і безоплатну ліцензію на відео на період, на який розміщені відео, 

- в умовах обслуговування і в процесі завантаження оператор вказує, що контент, що порушує авторські права, не може бути розміщений, 

- оператор надає інструменти, за допомогою яких правоволодільці можуть робити кроки по блокуванню відео, що порушують їх права, 

- на платформі оператор готує результати пошуку у вигляді рейтингів і категорій контенту, а також відображає зареєстрованим користувачам огляд відео, рекомендованих на основі раніше переглянутих цими користувачами відео, 

якщо оператору конкретно не відомо про доступність контенту, що порушує авторські права, або, дізнавшись, негайно видаляє цей контент або оперативно відключає доступ до нього? 

(друга об’єднана справа) 

- процес завантаження відбувається автоматично і без попереднього спостереження і моніторингу оператором, 

- в умовах використання оператор вказує, що контент, що порушує авторські права, не може бути розміщений на платформі, 

- він отримує дохід за рахунок роботи сервісу, 

- оператору відомо, що також є значна кількість контенту, що порушує авторські права (понад 9 500 робіт), 

- оператор не пропонує каталог контенту або функцію пошуку, але надані їм необмежені посилання для скачування розміщуються третіми особами в Інтернеті в колекціях посилань, які містять інформацію про зміст файлів і дозволяють здійснювати пошук конкретного контенту, 

- через структуру винагороди за скачування, які він оплачує відповідно до вимог, оператор створює стимул завантажувати охоронюваний авторським правом контент, який користувачі в іншому випадку могли б отримати тільки за це шляхом оплати, 

- надаючи можливість анонімного завантаження файлів, чи це підвищує ймовірність не притягнення користувачів до юридичної відповідальності за порушення авторських прав? 

Чи змінюється ця оцінка, якщо контент, що порушує авторські права, що надається, становить від 90% до 96% від загального використання? 

(2) Якщо питання 1 отримає негативну відповідь: 

Чи підпадає діяльність оператора платформи для обміну на умовах, описаних в питанні 1, під дію статті 14 Директиви 2000/31/ЄС? 

(3) Якщо питання 2 отримає ствердну відповідь: 

Чи повинен оператор усвідомлювати або знати про незаконність діяльності у розумінні статті 14 Директиви 2000/31/ЄС? 

(4) Також, якщо питання 2 отримає позитивну відповідь: 

Чи відповідає вимогам статті 8  Директиви 2001/29/ЄС, що правоволоділець  може отримати судову заборону щодо постачальника послуг, що надає послугу зі зберігання інформації, і надав її третій стороні,  яка скористалася послугою для порушення авторських прав або суміжних прав, тільки в тому випадку, якщо таке порушення було повторено після повідомлення про явне порушення? 

(5) Якщо відповіді на питання 1 і 2 будуть негативними: 

Чи розглядається оператор платформи для обміну відео на умовах, описаних в питанні 1, як порушник відповідно до статей 11 і 13 Директиви № 2004/48/ЄС? 

(6) Якщо на питання 5 дадуть ствердну відповідь: 

Чи може бути зобов'язано такого порушника відшкодувати шкоду відповідно до статті 13 Директиви № 2004/48/ЄС за умови, що порушник діяв навмисно як стосовно своєї власної незаконної діяльності, так і щодо незаконної діяльності третьої сторони, і знав або повинен був знати, що користувачі використовують платформу для конкретних актів порушення? 

Суд здійснив тлумачення наступних норм, а саме:

Стаття 3 (1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві повинна розумітися наступним чином, що оператор платформи обміну відео або платформи для розміщення файлів і обміну файлами здійснює доведення до загального відома контенту з порушенням авторських та суміжних прав у розумінні статті 3 Директиви 2001/29, якщо він окрім простого надання платформи для використання також сприяє просуванню та розповсюдження такого контенту. Оператор вважається таким, що доводить до загального відома контент з порушенням авторських прав, якщо:

• оператор знає або відповідним чином повідомлений про наявність контенту з порушеннями авторських прав на його платформі, і утримується від його оперативного видалення або блокування доступу до нього;

або

• оператор не створює (утримується від створення) відповідних технічних заходів для попередження порушення авторських і суміжних прав, незважаючи на те, що він знає, що користувачі його платформи незаконно поширюють охоронюваний контент через платформу оператора;

або

• оператор сприяє поширенню та обміну незаконним контентом на своїй платформі за допомогою створення спеціальних інструментів обміну та поширення такого контенту або використання фінансової моделі заохочення користування контентом з порушенням авторських та суміжних прав;

Стаття 14 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» визначає, що:

«Якщо надаються інформаційні послуги,  які включають в себе зберігання   інформації,   що   надається   одержувачем    послуг, держави-члени  забезпечують  звільнення  постачальника  послуг від відповідальності за  інформацію,  що  була  збережена  за  запитом одержувача послуг, при умові, що:

a) постачальник послуг не знає про  незаконну  діяльність  чи інформацію,  що  стосується позовів про відшкодування збитків,  не обізнаний із фактами чи обставинами,  з  яких  випливає  незаконна діяльність чи інформація; або

b) постачальник за умов обізнаності вдається до швидких дій з метою  усунення  можливості  доступу  чи  відключення  доступу  до інформації». 

Суд здійснив таке тлумачення даної статті: «діяльність оператора платформи обміну відео або платформи для розміщення файлів і обміну підпадає під дію цієї статті за умови, що цей оператор не грає «активної ролі» у наданні або контролі контенту, що завантажений на його платформу».

Для того щоб до оператора платформи не були застосовані підстави звільнення від відповідальності передбачені у цій статті, повинно бути встановлено, що операторові було відомо, що користувачі на його платформі завантажують та поширюють контент, що порушує авторське та суміжні права.

У статті 8 Директиви 2001/29 визначено наступне: «1. Держави-члени повинні передбачити належні санкції та засоби правового захисту за порушення прав та обов’язків, визначених у цій Директиві, а також повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення застосування таких санкцій та засобів правового захисту. Передбачені таким чином санкції повинні бути ефективними, пропорційними та стримувальними.

2. Кожна держава-член повинна вживати заходів, необхідних для забезпечення того, щоб правоволодільці, чиї інтереси постраждали внаслідок скоєння правопорушень на її території, могли подати позов про відшкодування збитків та/або подати заяву про застосування забезпечувальних заходів і, у разі необхідності, про конфіскацію контрафактного матеріалу, а також пристроїв, продуктів або компонентів, зазначених у статті 6(2).

3. Держави-члени повинні забезпечити можливість правоволодільців подати заяву про застосування забезпечувальних заходів щодо посередників, послуги яких використовує третя особа для порушення авторських або суміжних прав».

Суд визначив, що ця стаття повинна тлумачитися наступним чином, що правоволоділець не може отримати судову заборону щодо оператора платформи, якщо останній не знав або не міг знати про порушення прав правоволодільця третьою особою за допомогою платформ правоволодільця. Винятком з цієї ситуаціє є той випадок, коли правоволоділець повідомив оператора платформи про порушення його прав третьою особою за допомогою платформи оператора, а оператор не втрутився в найкоротші строки для видалення відповідного контенту або блокування доступу до нього і не забезпечив, щоб такі порушення не повторювалися. При застосуванні цієї норми національні суди повинні  переконатися, щоб це не призводило до непропорційно великої шкоди правоволодільцю.