Спостерігаючи за махінаціями тих, хто відпрацьовують рейдерські замовлення під виглядом досудового розслідування кримінального провадження, не можу позбутися такого враження, що насправді маю справу з "наперсточниками" в погонах і в мантіях. Те, що вони роблять із законом, більше схоже на гру в наперстки, ніж на розслідування та правосуддя.
У адвокатській практиці все частіше, на жаль, зустрічаюся з тим, що органи досудового слідства і прокурори зловживають своїми процесуальними повноваженнями в цілях, далеких від завдання кримінального провадження («захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень…» - ст.2 КПК України). Замість цього – корупція, рейдерство, відверте шахрайство, хамство й правовий нігілізм.
Недавно поважні люди попросили допомогти власникові підприємства «Айдіас Фекторі», яке займається імпортом морепродуктів. Юрій Арістов розповів про конфлікт з партнером по іншому підприємству - ТОВ «Океанаполіс». Той захопив спільний бізнес і вирішив за допомогою правоохоронців прибрати до рук і підприємство, яке на 100% належить колишньому партнерові. Тим більше, що «Океанаполіс» займається оптовим збутом морепродуктів, без підприємства-імпортера воно як нуль без палочки.
Використання в Україні кримінально-процесуальних “можливостей” органів прокуратури з метою реалізації рейдерських схем та інших“ бізнес-завдань” — справа не нова.
4 червня слідча група Генпрокуратури на чолі зі слідчим М.П.Кравчуком “жорстко” увійшла в офіс підприємства. Вилучили всю документацію, жорсткі диски, печатки, штампи – фактично повністю паралізува ли роботу підприємства.
Включився я у цю справу та поїхав 9 липня з власником підприємства забирати у слідчого Генпрокуратури незаконно, як виявилося, вилучене майно. Слідчий Сергій Однолько майно віддав, але... Наша радість тривала не більше 10-ти секунд. Потім Однолько “витяг, як фокусник з рукава”, ухвалу Печерського суду від 2 липня про вилучення вже повернутих тільки-но (!) штампів. Мовляв, отримали – віддавайте назад. Нібито для проведення експертизи. Чому за більш ніж місяц її не призначили — таємниця. Побачивши цю ухвалу, я не повірив своїм очам.
Це була ухвала дуже, навіть, скажимо так, занадто відомої судді Оксани Царевич. Жартома перепитав у слідчого, чи була вона в «браслет і », коли оголошувала цю ухвалу. Сергій Однолько відповів цілком серйозно: Ні, була без браслета.
Хотілося б знати, як пані Царевич очистилася від «підозри» у винесенні завідомо незаконних рішень щодо учасників Автомайдану. Наскільки було відомо з відкритих джерел інформації, їй обирався запобіжний захід – домашній арешт, а ВККСУ відсторонювала її від здійснення правосуддя. Невже просто скінчився двохмісячний термін і вона повернулася вершити правосуддя? Невже не розуміли, що відчуватимуть ті, кому «пощастить» мати вершителем правосуддя в своїх справах суддю, чиє ім’я вже асоціюється зовсім не з правосуддям, а з чимось протилежним?
Якось дивно, що, поки Генпрокурор Віктор Шокін ініціює відсторонення пані Царевич з посади судді за порушення присяги, підлеглі Генпрокурора погоджуються (чи дуже бажають) на розгляд і вирішення нею їхніх проц е суальних клопотань. До того ж, приймають до виконання ухвалу, прийняту, вважаю, з порушенням прав Юрія Арістова, адже він не був запрошений на засідання, де вирішувалося клопотання слідчого Генпрокуратури про вилучення в нього ж (!) штампів. Мотивація явно надумана - мовляв, представник Арістова в судове засідання не викликався (дослівно) «з метою запобігти спробам знищити чи сховати речі та документи, доступ до яких просить сторона обвинувачення, що було доведено слідчим у внесеному клопотанні та підтверджувалося (!) матеріалами, доданими до нього».
Чи міг Арістов «знищити чи сховати» штампи, які на той час зберігалися (як за фактом, так і за документами слідства) не в нього, а в Генпрокуратурі, під суворим прокурорським наглядом старшого прокурора відділу ГПУ В.М.Хоменка (!) – питання риторичне.
Ось таке в Генпрокуратурі досудове розслідування, ось такий прокурорський нагляд. І ось такий - в Печерському суді - судовий контроль за досудовим слідством.
