Запит адвоката – інструмент дієвий чи декларативний?

Однією з дієвих можливостей адвоката безспірно слід визнати використання ним адвокатського запиту під час надання правової допомоги (або – професійної правничої, як це зазначено в ст. 59 Конституції України «Кожен має право на професійну правничу допомогу»

Однією з дієвих можливостей адвоката безспірно слід визнати використання ним адвокатського запиту під час надання правової допомоги (або – професійної правничої, як це зазначено в ст. 59 Конституції України «Кожен має право на професійну правничу допомогу»). Такий інструмент адвоката має безліч переваг у застосуванні – це і обов’язок суб’єкта надати відповідь по суті, і обов’язок направити відповідь протягом 5 робочих днів з дня отримання. І головне – отримання того об’єму інформації, на надання якого інша особа не розраховує.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під адвокатським запитом розуміють письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань.

Зазвичай адвокати запитують певну інформацію в інтересах свого клієнта або просять надати копії документів, які є необхідними адвокату для надання правової допомоги своєму клієнту. Для адвоката є важливим пам’ятати, що профільний Закон ставить певні вимоги до адвокатського запиту, а саме – до запиту слід додати:

1. посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття ним адвокатською діяльністю;

2. посвідчену ним копію ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

І хоча Закон забороняє вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів, досить часто адвокати добровільно долучають копію договору із клієнтом. Це є зайвим з огляду на особливості дотримання адвокатської таємниці, адже – одним з принципів здійснення адвокатської діяльності є конфіденційність. До речі, наразі й суди не вимагають на підтвердження повноважень у процесі шляхом залучати копії договору (витягу з нього) до матеріалів справи.

При складанні адвокатського запиту для адвоката важливо правильно оформлювати копії документів (ордеру та свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю). Це має бути надпис «Згідно із оригіналом», особистий підпис та за наявності печатка (Рішення РАУ/НААУ №162 від 04.08.2017 р.).

Серед адвокатської спільноти прийшли висновку про можливість підтвердження відсутності обмежень при наданні правничої допомоги шляхом вчинення адвокатом надпису на зворотній стороні ордеру «Без обмеження у повноваженнях». Відповідно – копія ордеру робиться з обох сторін, - раджу звернути на це увагу.

І звісно ж, адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства. Тому, зазвичай адвокати намагаються так поставити запитання, аби це не було сприйнято як запит на консультацію.

Системною помилкою під час складання адвокатського запиту є відсутність зазначення відповідальної особи органу, куди звертається адвокат. Зазвичай такою особою є керівник суб’єкту, якому направляється запит. Пряма вказівка на цей нюанс у профільному Законі відсутня. Проте, якщо брати до уваги встановлену законодавством відповідальність за ненадання відповіді на адвокатський запит (або відмову, або надання неповної відповіді чи надання із запізненням), бачимо, що ст.212-3 КУпАП «Порушення права на інформацію та права на звернення» накладає санкції саме на посадову особу.

Як поновити порушене право адвоката на отримання відповіді на адвокатський запит? Як виявилось, адвокатське середовище у цілому не знайомо із технічними моментами. Отже, кожен адвокат має право звернутись до своєї регіональної ради із відповідною заявою, надати копії документів (сам запит, підтвердження відправлення-отримання запиту та за наявності відповідь). Член регіональної ради у свою чергу досліджує документи та у разі виявлення підстав притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності запрошує таку посадову особу на складення протоколу та надання пояснень по суті правопорушення. У разі якщо Протокол буде складено, його разом із матеріалами регіональна рада направляє до суду. У разі відсутності підстав притягнення посадової особи до відповідальності за відмову у наданні відповіді на запит, член ради детально роз’яснює це адвокату у письмовому вигляді.

Досить часто суб’єкти приватного права намагаються відмовити у наданні відповіді на адвокатський запит, мотивуючи це тим, що запитувана інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом відповідно до внутрішнього розпорядчого документу (наприклад – Наказу по підприємству). Такі дії є неправомірними, оскільки інформацією з обмеженим доступом є:

- конфіденційна інформація;

- таємна інформація;

- службова інформація (ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Слід пам’ятати, що є інформація, яка не підлягає розкриттю через надання відповіді на адвокатський запит, як така, що охороняється спеціальним законом (державна таємниця, банківська таємниця, лікарська таємниця, таємниця вчинення нотаріальних дій). Проте, згідно до ч.7 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» «7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений». Технічно – в такому випадку інформація з обмеженим доступом «затемнюється» у копії документа та надається адвокату. Щодо розкриття банківської таємниці – відповідь має бути надана у разі, якщо до запиту буде додано письмова згода клієнта на розкриття банківської таємниці (п.1 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Отже, згідно до ст.21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом також відносять і конфіденційну інформацію: інформація про фізичну особу та інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою. Проте, ВАС України у «Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 01.06.2013 чітко встановив наступне:

- інформація може бути обмеженою у доступі та отримати статус конфіденційної;

- конфіденційна інформація може поширюватись її розпорядником;

- розпорядник видає документ (наказ, інструкція тощо), яким визначає умови та порядок поширення конфіденційної інформації;

- законом надано право суб’єкту владних повноважень визначати тільки таємну та службову інформацію, а не конфіденційну.

Бувають випадки, коли посадові особи вкрай не бажають надавати відповідь на адвокатський запит та знаходять досить дивні підстави для відмови. Наприклад, - адвокат не аргументував для чого саме йому потрібна та чи інша інформація. Або зазначають про відсутність згоди клієнта на розкриття даних про нього адвокатові (улюблена підстава відмови податкових органів). Також є певні обмеження у наданні адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження.

Проте, адвокатських запит є однією із форм реалізації адвокатом своїх професійних прав для надання правової допомоги клієнту, а тому – такі підстави для відмов є неправомірними.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що в своїй діяльності адвокат має використовувати усі законні методи щодо отриманням інформації, тим паче маючи такий інструмент як адвокатський запит. Чи є він дієвим? Переважно так, але серед певного відсотку осіб як приватного, так і публічного права адвокату доведеться проводити «освітню роботу», маючи тверде переконання яка інформація є інформацією з обмеженим доступом, а яка має бути йому надана.