Визначення власника ютуб-каналу для цілей спростування недостовірної інформації

В епоху, коли створено такі сервіси як – ютуб, месенджери, соціальні мережі, перед сферою правозастосування постають нові виклики, часто неврегульовані буквою закону.

В спорах про захист честі, гідності та ділової репутації ютуб-канали відіграють непересічне значення - судова практика, де позивач просить спростувати інформацію поширену в ютуб не є одиничною. Зокрема, в Єдиному реєстрі судових рішень є безліч рішень, що стосуються саме такого способу поширення недостовірної, на думку Позивача, інформації. Зазначене пояснюється також збільшення кількості осіб, позиціонуючих себе як інтерв’юерів та створенням ними відеоконтенту в форматі інтерв’ю на просторах ютуб. 

Для цілей правозастосування важливим є той момент, що при постановленні судових рішень у справах про захист честі, гідності, ділової репутації суди керуються Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 (надалі – Постанова) та фактично ототожнюють ютуб-канали із веб-сайтами.

Згідно ч. 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної  інформації  невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ  до  сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений  інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відтак, принциповим питанням у спорах про спростування недостовірної інформації, поширеної на веб-сайтах та/або ютуб є дослідження доказів, що підтверджують або спростовують факт власності на веб-сайт/ютуб-канал конкретної особи.

Проте, яким чином визначити дійсних власників ютуб-каналів для цілей правосуддя – питання відкрите. 

Аналіз судової практики дає підстави для висновку, в багатьох судових рішеннях як відповідач фігурує автор ролика, автор інформації ютуб-каналу (як приклад – справа № 577/1629/20), а питання власності на ютуб-канал, де поширена інформація особливо не досліджується. Це пояснюється тим, що автор ролика не оспорює свого права власності на канал в ютуб. Натомість, автор і власник ютуб-каналу можуть бути різними особами. Так само права на ютуб-канал/веб-сайт можуть заперечуватись особами, залученими в якості відповідачів.

Є приклад судового рішення, в якому по-суті позовних вимог суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову та одночасно зазначив, що у суду відсутні дані для здійснення достеменного висновку про те, що відповідачі є належними або неналежними відповідачами у справі (справа № 752/17699/18).

У справі № 752/17699/18 відповідачі заперечували свою приналежність до сайту, у довідці наданій позивачем зазначалось про ймовірних, проте, недостеменних власників сайту.

У вказаній справі суд також зазначив, що, враховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позову по суті позовних вимог, належність або неналежність відповідачів в даному випадку не має впливу на результат розгляду справи. Отже, в будь-якому разі суд буде здійснювати розгляд справи по-суті позовних вимог.

Тобто, у разі висновку суду про наявність підстав для задоволення позову по-суті позовних вимог, питання наявності належної доказової бази щодо власника/ків веб-сайту, за аналогією – власника ютуб-каналу, постало би перед судом, а у випадку недоведеності факту власності ютуб-каналу відповідача – підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, Касаційний цивільний суд у справі № 742/1485/19-ц (постанова від 09 червня 2021 року) визначив, що відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Одночасно, у разі неможливості визначення власника веб-сайту, ним вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (ст.1 Закону України «про авторське право та суміжні права»).

Проте, не у всіх випадках у разі неможливості визначення власника веб-сайту, реєстрант доменного імені та/або отримувач послуг хостингу є відповідачем (ми) у даній категорії справ: у справі № 752/17699/18 суд зазначив, що суд зазначив, що з процесуальної точки зору неможливо вважати реєстранта доменного імені власником веб-сайту, адже докази для належного підтвердження власника веб-сайту відсутні не у зв`язку із тим, що таких даних взагалі не існує, а у зв`язку із тим, що сторона позивача вважала недоцільним самостійне відшукування або витребування таких доказів за ухвалою суду. 

У випадку ютуб-каналу взагалі неможливо визначити реєстранта доменного імені та/або отримувача послуг хостингу, оскільки для створення ютуб-каналу необхідний лише обліковий запис гугл. В свою чергу, для створення облікового запису гугл не потрібен ані домен, ані хостинг – лише номер телефону.

Тим не менш, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Отже, в підтвердження факту власності ютуб-каналу відповідача, виходячи із ст. 89 ЦПК України, суд виходитиме із всіх наявних у справі доказів, досліджуватиме їх як окремо кожен, так і в сукупності. 

Загалом, ютуб-канали можна поділити на дві категорії:

1. Авторські, до прикладу – канал «Олицкая» (авторський канал Г.Олицької), канал «Ходят слухи» (канал Р.Есхакзай), тощо.

2. Неавторські – де публікується відео-контент актуальних новин, відео-огляд без вказівки на автора або з такою вказікою, проте, автори різні, в описі відсутнє посилання на особу, яка позиціонує себе основним автором та/або власником каналу, тощо. 

У авторських каналів можна визначити авторів відео – це ведучі, інтерв’юери, інші, які нерідко є й власниками каналу.

Наприклад, на авторському ютуб-каналі в розділі «Про канал» може бути вказана недвозначна інформація від імені автора по типу  - «на моєму ютуб-каналі» і т.д. (канал «Олицкая», «Ходят слухи»). В описі розділу «Про канал» окремі автори можуть додавати посилання на інстаграм, Фейсбук та вказувати подібні ідентифікуючі посилання, котрі разом з іншими пред’явленими доказами суд візьме до уваги для висновків про належність конкретній особі того чи іншого каналу на ютуб. 

Враховуючи також, що суд все-таки оцінює докази в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, у питаннях формування доказової бази слід звернути увагу на таку функцію відеохостингу ютуб як «значок підтвердження каналу» - синій значок біля назви каналу, який означає, що спеціалісти ютубу перевірили та підтвердили канал.

Як зазначає офіційний довідковий центр, ютуб не підтверджує канали, «які намагаються видавати себе за іншого автора або бренд». Також, як зазначається в інформації довідкового центру, якщо «власник каналу навмисно використовує чуже ім’я або назву каналу, то ютуб вживає відповідних заходів» (посилання: https://support.google.com/youtube/answer/3046484?hl=uk)

Тобто, в ситуації, коли автор каналу (інтерв’юер, ведучий сюжетів) заперечує свою власність на Ютуб-канал, обґрунтуванням протилежного, в сукупності з іншими доказами, може слугувати також значок підтвердження каналу. 

Таким чином, в спорах щодо спростування інформації, поширеної на ютуб, поруч із обґрунтуванням позову по-суті позовних вимог, необхідним є відповідальний підхід до підбору доказової бази в підтвердження власності на ютуб-канал відповідача.