Що стримує розвиток української оборонної індустрії?

Сьогодні український ВПК може стати однією з ключових точок росту економіки причому в секторі з високою доданою вартістю.

За перший квартал 2024 року українські виробники виготовили на чверть більше озброєння і боєприпасів, ніж за аналогічний період минулого року. А у порівнянні з довоєнним рівнем очікується, що український оборонний сектор збільшиться у 6 разів у 2024 році. Найбільш бурхливим для зростання галузі став попередній 2023 рік. Cьогодні темпи зростання виробництва стали менш амбітними. 

Що саме стримує сьогодні розвиток української оборонної індустрії, нещодавно обговорювала під час зустрічі з самими представниками ОПК. Так, під час зустрічі з  директором одного з найбільших приватних виробників озброєння “Української Бронетехніки”, Владиславом Бельбасом, ми детально розібрали ключові проблеми, що заважають розвитку стратегічної для України галузі - оборонно-промислового комплексу. 

Нижче лише кілька ключових стримуючих факторів і можливі рішення до них. 

Перше і ключове - це доступ до коштів для виробництва і розвитку вдосконалених зразків зброї. У цієї проблеми є кілька причин і, відповідно, можливих рішень. 

1. Сильно ускладнений (практично заборонений) експорт озброєння українського виробництва. На сьогодні більшість виробників ОПК України можуть продавати свою продукцію або Міноборони, або волонтерам. Не пощастило ні з першим, ні з другим за умови серйозно ускладненого експорту озброєння українського виробництва - підприємство або в тривалій кризі, або фактично банкрут. 

2. Відсутність доступних кредитів для ОПК. Якщо ті ж фермери можуть взяти кредити «5-7-9», то оборонний сектор про такі низькі відсотки може лише мріяти. Те ж саме стосується і страхування інвестицій для підприємств ВПК. Сьогодні страхування від воєнних ризиків все ще доступне тільки “цивільним” компаніям. 

3. Обмеження прибутковості на рівні кількох відсотків, яке формально прописується в контрактах або неформально «обмежується» правоохоронцями. Водночас для виробників дронів максимальний заробіток становить до 25%. Ми бачимо як стрімко розвиваються безпілотні технології, а причина - це наявність достатнього заробітку, щоб інвестувати у нові розробки та виробництво.

4. Відсутність довгострокових контрактів. Агенція оборонних закупівель задекларувала початок роботи кількарічних контрактів, але чи будуть вони виконуватись і, чи будуть виконуватись по них зобов’язання в наступних роках - покаже час. Для розуміння: при контрактах принаймні на 2-3 роки, виробники готові збільшити своє виробництво, наприклад мінометів, зі 100 до 500 на рік.

4. Нарахування ПДВ на озброєння, яке купують для ЗСУ волонтери, а не Міноборони. Всі знають скільки благодійні фонди купують для війська, в тому числі і зброї. Для таких закупівель не скасовано ПДВ. Тож купуючи бронеавтомобіль, зброю чи снаряди для війська волонтери переплачують 20%. Фактично,  це податок на “людські донати”.

5. Місяці очікування на бронювання працівників ОПК і мобілізація в процесі поновлення даних та збору необхідних документів. Так, ОПК, за певних умов може забронювати 100% працівників. От тільки для того, щоб податись на бронювання багатьом потрібно оновити дані, пройти ТЦК, ВЛК і так далі, в процесі яких їх цілком можуть мобілізувати. А підприємства ОПК йдуть шукати дефіцитних фахівців.

Сьогодні український ОПК необхідний не лише для фізичного захисту нашої країни та забезпечення українського війська. Він цілком може стати однією з ключових точок росту економіки причому в секторі з високою доданою вартістю. Врешті, активний розвиток ОПКУ і експортоорієнтованість цього сектор - шлях до того, щоб позбутись репутації винятково сировинного придатка світу. 

Тож дуже важливо чути потреби українських виробників та оперативно реагувати на них. Держава від цього тільки виграє.