Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.11.2012 08:45

Довідка про склад сім'ї – це документ, чи нікчемний папірець?

Про деякі неузгодженості в законодавстві

     Якщо ви є власником житлового приміщення та бажаєте це житло продати, подарувати або закласти, або ви є потенційним отримувачем субсидій, пільг або матеріальної допомоги,  то цілком вірогідно, що ви матимете шанс прийняти участь в незабутніїй пригоді, яка доставить вам немало гострих відчуттів. Ця пригода (можлива тільки в такій «правовій державі», якою є Україна) може бути умовно позначена як «полювання за формою №3», тобто  довідкою  про склад сім'ї.

     Як відомо, праочин по відчуженню нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно вимог п.1.9  «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,  з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім’ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. Тобто вам необхідно надати нотаріусу довідку житлово-експлуатаційної організації (надалі будемо її для зручності називати ЖЕК), так звану «форму №3», де будуть зазначені особи, що зареєстровані (згідно відомого юридичного архаізму – «прописані») за адресою житла, підлягаючого відчуженню або заставі. При всій удаваній нікчемності цього питання сітуація складається  не завжди так, як вам би хотілося. Спробуємо проаналізувати можливі перешкоди - з точки зору як юридичної формалістики, так і наших життєвих реалій.

     Аспект перший: организаційна можливість отримання довідки.

     Почнемо з того, що в правовому полі нашої держави взагалі не існує жодного (!) нормативного акту, який би якимось чином визначав процедуру видачі таких довідок. Згідно ст.19 Конституці ї України ,  п равовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. На поточну дату ЖЕК – це, власно кажучи, не орган державної влади або місцевого самоврядування, а звичайне підприємство, не уповноважене законом виконувати будь-які публічно-правові функції, у тому числі вести облік осіб, проживаючих та\або зареєстрованих у житлових приміщеннях. Фактично ж місцеві органи влади, у власності яких перебувають відповідні комунальні підприємства, доручають останнім оформлення таких довідок, користуючись повноваженнями засновників, тобто це робиться «явочним порядком» у конкретному населенному пункті. Але що робити, коли ЖЕК є суто приватною структурою?  Наприклад, до о бов'язк ів такого приватного ЖЕКу, згідно ст.18 Закона України « Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку » також не входять подібні функції. Таким чином, відмова ЖЕКу у видачі довідки за ф.№3 з мотиву того, що ця конкретна організація  не має таких повноважень, буде цілком законною.

  Але нотаріус також може використовувати інформацію, що надається  уповноваженим органом з питань реєстрації місця проживання.   Згідно ст.11 Закона України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні »,  р еєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Таким органом державної виконавчої влади є Державна міграційна служба України. І дійсно, існує стандарт адміністративної послуги, що надається ДМСУ – видача довідок про реєстрацію місця проживання осіб. Але ці довідки чомусь видаються за запитами тільки відносно конкретних осіб, і ніяким чином не видаються відносно адреси житлового приміщення! За твердженням ДМСУ, картотечного обліку за ознакою адреси проживання у них не існує (!), тому відсутня технічна можливість надання інформації щодо персонального складу осіб, зареєстрованих за конкретною адресою.

     Висновок: в Україні відсутній орган, уповноважений на законній підставі надавати інформацію щодо осіб, зареєстрованих за певною адресою місця проживання.

         Аспект другий: юридичне право на отримання довідки.

   Як відомо, в останні роки є актуальною проблема захисту так званих «персональних даних». Згідно ч.2 ст.11 Закона України «Про інформацію»,  не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Таким чином, без згоди зареєстрованих осіб довідку з їх даними (зокрема, датою народження – це принципово необхідно нотаріусу для визначення наявності зареєстрованих дітей) ніхто не вправі видавати. Цікаво, а що ж підпадає під формулювання «крім випадків, визначених законом»? Згідно ст.4, ст.46 Закона України «Про нотаріат»,  нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій, фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Виникає як мінімум два питання: по-перше, чи є орган державної влади «установою» або «юридичною особою» в розумінні цієї норми закону? По-друге, чи повинні подібні запити нотаріуса задовольнятись, без визначеного відповідним спеціальним законом о бов'язк у це робити, з огладу на ту ж саму норму ст.19 Конституції України? Адже в Законі України «Про нотаріат» не вказано, що нотаріус має універсальне право на отримання у будь-кого інформації з обмеженим доступом. Практично органи ДМСУ надають нотаріусам адресні довідки відносно конкретних осіб, не вдаючись до прискіпливого тлумачення цих неузгодженостей. Але що робити, коли якимось внутрішнім розпорядженням ДМСУ це буде заборонено?

     Висновок: крім правоохоронних органів, судів та деяких інших органів та осіб, ніхто в Україні не може на формально законній підставі отримати інфофрмацію про реєстрацію місця проживання особи без її згоди.

     Аспект третій: достовірність довідок.

     Якщо ви все-таки отримали в ЖЕКу, незважаючи на всі ці негаразди, необхідну вам довідку – де гарантія, що вона достовірна? Хто може заборонити особі знятись з реєстраційного обліку, або зареєструватись за місцем проживання в органі ДМСУ, ніяким чином не доводячи це до відома паспортістки в ЖЕКу? Адже офіційного обміну відповідною інформацією між органом реєстрації місця проживання та житлово-експлуатаційними організаціями фактично вже декілька років не існує,  більше того – такий обмін поза законом, з огляду на той же захист персональних даних. Тому ви можете отримати довідку з вказаними в ній неповнолітніми особами, які навіть ніколи не реєструвались за місцем проживання (трапляються і такі випадки), або ж навпаки – неповнолітні зареєстровані, а у ф.№3 це не відображено, в результаті – судовий позов про визнання угоди відчуження житла недійсною, як вчиненою з порушенням прав неповнолітніх осіб (існує і така судова практика).

     Висновок: ступінь достовірності інформації в довідці ЖЕКу  може коливатись від 0 до 100%  (в залежності від конкретної сітуації).

     Які ж загальні висновки?

     Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. І якщо у видачі довідки про зареєстрованих осіб буде відмовлено, або в ній будуть вказані недостовірні дані – нотаріус, відмовляючи у посвідченні угоди відчуження житла, фактично порушить ваше конституційне право на вільне розпорядження власністю. Аналогічна правова сітуація склалася в останні роки при оформленні пільг: в деяких випадках громадяни, що потребують матеріальної допомоги, не в змозі оформити необхідні їм документи - тому що інші особи, що проживають за тою ж адресою, відмовляються надавати письмову згоду на використання їх персональних даних ЖЕКом.  

     Тому ця проблема потребує невідкладного врегулювання – як законодавчого, так і організаційно-технічного. По-перше, необхідно внести зміни до Закона України «Про нотаріат», передбачивши можливість безумовного задоволення запитів нотаріусів органами державної влади у випадках, коли витребувані відомості відносяться до категорії персональних даних. По-друге, необхідно виключити з «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» недолугу норму (до речі, це не єдина норма в документах Міністерства юстиції, що не відповідає законодавству) про необхідність надання неіснуючого у правовому полі документа. По-третє, необхідно вдосконалити роботу ДМСУ, передбачивши технічну можливість надання інформації про зареєстрованих за конкретною адресою осіб.

      А що робити в таких сітуаціях вже зараз?

     Єдиний вихід – звертатись до суду з заявою про встановлення фактів, маючих юридичне значення (тобто відсутності прав неповнолітніх на житлове приміщення, або складу сім'ї).  Іншого легітимного варіанту, на жаль, не існує.

 

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net