Довідка про склад сім'ї – це документ, чи нікчемний папірець?

Про деякі неузгодженості в законодавстві

     Якщо ви є власником житлового приміщеннята бажаєте це житло продати, подарувати або закласти, або ви є потенційним отримувачемсубсидій, пільг або матеріальної допомоги, то цілком вірогідно, що ви матимете шанс прийняти участь в незабутніїйпригоді, яка доставить вам немало гострих відчуттів. Ця пригода (можлива тількив такій «правовій державі», якою є Україна) може бути умовно позначена як«полювання за формою №3», тобто  довідкою про склад сім'ї.

     Як відомо, праочин по відчуженнюнерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно вимог п.1.9  «Порядку вчинення нотаріальних дійнотаріусами України»,  з метою перевіркивідсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмеженодієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою,кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім’їжитлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншогоуповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. Тобто вам необхіднонадати нотаріусу довідку житлово-експлуатаційної організації (надалі будемо їїдля зручності називати ЖЕК), так звану «форму №3», де будуть зазначені особи,що зареєстровані (згідно відомого юридичного архаізму – «прописані») за адресоюжитла, підлягаючого відчуженню або заставі. При всій удаваній нікчемності цьогопитання сітуація складається  не завждитак, як вам би хотілося. Спробуємо проаналізувати можливі перешкоди - з точкизору як юридичної формалістики, так і наших життєвих реалій.

     Аспект перший: организаційна можливістьотримання довідки.

     Почнемо з того, що в правовому полі нашоїдержави взагалі не існує жодного (!) нормативного акту, який би якимось чином визначавпроцедуру видачі таких довідок. Згідно ст.19 Конституції України,  правовий порядок в Україні ґрунтується назасадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбаченозаконодавством. На поточну дату ЖЕК – це, власно кажучи, не орган державноївлади або місцевого самоврядування, а звичайне підприємство, не уповноважене закономвиконувати будь-які публічно-правові функції, у тому числі вести облік осіб,проживаючих та\або зареєстрованих у житлових приміщеннях. Фактично ж місцевіоргани влади, у власності яких перебувають відповідні комунальні підприємства, доручаютьостаннім оформлення таких довідок, користуючись повноваженнями засновників,тобто це робиться «явочним порядком» у конкретному населенному пункті. Але щоробити, коли ЖЕК є суто приватною структурою?  Наприклад, до обов'язківтакого приватного ЖЕКу, згідно ст.18 Закона України «Про об'єднанняспіввласників багатоквартирного будинку» також не входятьподібні функції. Таким чином, відмова ЖЕКу у видачі довідки за ф.№3 з мотивутого, що ця конкретна організація  не маєтаких повноважень, буде цілком законною.

  Але нотаріус також може використовуватиінформацію, що надається  уповноважениморганом з питань реєстрації місця проживання.  Згідно ст.11 Закона України«Просвободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,  реєстрація місця проживання та місцяперебування осіб здійснюється органом реєстрації.Такиморганом державної виконавчої влади є Державна міграційна служба України. І дійсно,існує стандарт адміністративної послуги, що надається ДМСУ – видача довідок прореєстрацію місця проживання осіб. Але ці довідки чомусь видаються за запитами тількивідносно конкретних осіб, і ніяким чином не видаються відносно адреси житловогоприміщення! За твердженням ДМСУ, картотечного обліку за ознакою адреси проживанняу них не існує (!), тому відсутня технічна можливість надання інформації щодоперсонального складу осіб, зареєстрованих за конкретною адресою.

     Висновок: в Україні відсутній орган,уповноважений на законній підставі надавати інформацію щодо осіб,зареєстрованих за певною адресою місця проживання.

         Аспект другий: юридичне право на отриманнядовідки.

   Як відомо, в останні роки є актуальноюпроблема захисту так званих «персональних даних». Згідно ч.2 ст.11 ЗаконаУкраїни «Про інформацію»,  недопускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційноїінформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише вінтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про їїнаціональність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, атакож адреса, дата і місце народження. Таким чином, без згоди зареєстрованихосіб довідку з їх даними (зокрема, датою народження – це принципово необхіднонотаріусу для визначення наявності зареєстрованих дітей) ніхто не вправі видавати.Цікаво, а що ж підпадає під формулювання «крім випадків, визначених законом»?Згідно ст.4, ст.46 Закона України «Про нотаріат»,  нотаріус має право витребувати відпідприємств, установ і організацій, фізичних та юридичних осіб відомості тадокументи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Виникає як мінімум двапитання: по-перше, чи є орган державної влади «установою» або «юридичноюособою» в розумінні цієї норми закону? По-друге, чи повинні подібні запитинотаріуса задовольнятись, без визначеного відповідним спеціальним законом обов'язку це робити, з огладу на ту ж саму норму ст.19 Конституції України? Адже вЗаконі України «Про нотаріат» не вказано, що нотаріус має універсальне право наотримання у будь-кого інформації з обмеженим доступом. Практично органи ДМСУнадають нотаріусам адресні довідки відносно конкретних осіб, не вдаючись доприскіпливого тлумачення цих неузгодженостей. Але що робити, коли якимось внутрішнімрозпорядженням ДМСУ це буде заборонено?

     Висновок: крім правоохоронних органів,судів та деяких інших органів та осіб, ніхто в Україні не може на формальнозаконній підставі отримати інфофрмацію про реєстрацію місця проживання особибез її згоди.

     Аспект третій: достовірність довідок.

     Якщо ви все-таки отримали в ЖЕКу, незважаючина всі ці негаразди, необхідну вам довідку – де гарантія, що вона достовірна? Хтоможе заборонити особі знятись з реєстраційного обліку, або зареєструватись замісцем проживання в органі ДМСУ, ніяким чином не доводячи це до відомапаспортістки в ЖЕКу? Адже офіційного обміну відповідною інформацією між органомреєстрації місця проживання та житлово-експлуатаційними організаціями фактичновже декілька років не існує,  більше того– такий обмін поза законом, з огляду на той же захист персональних даних. Томуви можете отримати довідку з вказаними в ній неповнолітніми особами, які навітьніколи не реєструвались за місцем проживання (трапляються і такі випадки), абож навпаки – неповнолітні зареєстровані, а у ф.№3 це не відображено, врезультаті – судовий позов про визнання угоди відчуження житла недійсною, яквчиненою з порушенням прав неповнолітніх осіб (існує і така судова практика).

     Висновок: ступінь достовірності інформаціїв довідці ЖЕКу  може коливатись від 0 до100%  (в залежності від конкретноїсітуації).

     Які ж загальні висновки?

     Згідно ст.41 Конституції України, коженмає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. І якщо увидачі довідки про зареєстрованих осіб буде відмовлено, або в ній будутьвказані недостовірні дані – нотаріус, відмовляючи у посвідченні угодивідчуження житла, фактично порушить ваше конституційне право на вільнерозпорядження власністю. Аналогічна правова сітуація склалася в останні рокипри оформленні пільг: в деяких випадках громадяни, що потребують матеріальноїдопомоги, не в змозі оформити необхідні їм документи - тому що інші особи, щопроживають за тою ж адресою, відмовляються надавати письмову згоду навикористання їх персональних даних ЖЕКом.  

     Тому ця проблема потребує невідкладноговрегулювання – як законодавчого, так і організаційно-технічного. По-перше, необхідновнести зміни до Закона України «Про нотаріат», передбачивши можливість безумовногозадоволення запитів нотаріусів органами державної влади у випадках, коли витребуванівідомості відносяться до категорії персональних даних. По-друге, необхідновиключити з «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» недолугунорму (до речі, це не єдина норма в документах Міністерства юстиції, що невідповідає законодавству) про необхідність надання неіснуючого у правовому полідокумента. По-третє, необхідно вдосконалити роботу ДМСУ, передбачивши технічнуможливість надання інформації про зареєстрованих за конкретною адресою осіб.

      А що робити в таких сітуаціях вже зараз?

     Єдиний вихід – звертатись до суду з заявоюпро встановлення фактів, маючих юридичне значення (тобто відсутності правнеповнолітніх на житлове приміщення, або складу сім'ї).  Іншого легітимного варіанту, на жаль, неіснує.