Збитковість господарської операції = відсутність ділової мети?

Збитковість господарської операції, так як і невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків, не може свідчити про негосподарський характер правовідносин.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року по справі №809/2918/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2700/18 (ЄДРСРУ № 79207907)).

Ще Верховний Суд України в постанові від 28 лютого 2011 року у справі № 21-13а11 констатував, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, з метою забезпечення ризиків підприємницької діяльності, які можуть полягати і в тому, що грошові зобов'язання за господарськими договорами можуть бути не виконані з певних причин, підприємства вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, та самостійно визначати умови виконання зобов'язань.

У своїй постанові від 02 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 918/341/16 (ЄДРСРУ № 75719160) вказує, що стаття 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарською діяльністю згідно із статтею 3 ГК України є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської.

ВАЖЛИВО: Тобто, отримання прибутку не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер.

Окрім цього, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, що підтверджується також постановою ВС від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11/2670 (ЄДРСРУ № 71829439) та постановою ВС від 24.01.2018 по справі № 816/4226/13-а (ЄДРСРУ №71834548).

ВИСНОВОК: З урахуванням зазначеного вище вбачається, що норми податкового законодавства не наділяють контролюючий орган повноваженнями на свій розсуд визначити ефективність чи доцільність тої чи іншої господарської угоди/операції.