Застосування пені за порушення строків сплати податкового зобов'язання

Податковий кодекс України не містить винятків для застосування пені (штрафу) за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.162пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у виглядівідсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексомвипадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. 

Згідно з підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податковогокодексу України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеногоконтролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи зпершого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплатиплатником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у томучислі за період адміністративного та/або судового оскарження). 

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексуУкраїни на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їхнаявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пенівідповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений,нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошовогозобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річнихоблікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. 

Тобто незалежно від того, з яких причин платником податку небуло своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платникпісля фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню (штраф) урозмірі, який залежить від періоду прострочення. 

Податковий кодекс України не містить винятків для застосуванняпені (штрафу) за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податковогозобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільночи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення йоговиконання. 

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного СудуУкраїни від 18 вересня 2014 року у справі № 21-279а14 

Так, 20 березня 2018 року в рамках справи №2а-6855/12/2670, адміністративне провадження №К/9901/525/18 (ЄДРСРУ № 72867179)Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судупогодився з позицією податкового органу, що розстрочення податкового боргуозначає перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язаньабо податкового боргу. 

Статтею 5 Податкового кодексу України, яка встановлюєспіввідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, пунктом5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положеньцього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування. Аналіз наведених норм,предмету правового регулювання податкового законодавства та цивільногозаконодавства, доводить безпідставність застосування судом апеляційноїінстанції норм Цивільного кодексу України до спірних правовідносин стосовнооцінки договору про розстрочення податкового боргу. 

ВАЖЛИВО: Договір розстрочення податкового боргу є адміністративнимдоговором в розумінні пункту 16 статті 4 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (п. 14 стаття 3 КАС України, в редакції до 15 грудня 2017 року). Зурахуванням особливостей адміністративного договору, положень статті 100Податкового кодексу України, розстрочення припиняється в силу закону у зв'язкуз прийняттям відповідного рішення про скасування розстрочення, яке платник податкумає право оскаржити. 

Колегія суддів зазначила, що правова природа податкового боргуне змінюється в залежності від його способу сплати. Порушення граничних строківсплати узгодженої суми грошового зобов'язання, яке було предметом договорурозстрочення у межах спірних відносин після його розірвання є підставою дляпритягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу, відповіднодо статті 126 Податкового кодексу України. 

Норми статті 100 Податкового кодексу України, які регулюютьправила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргуплатника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав длявідстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашенняподаткового боргу (п.100.7 ПК України). 

ВИСНОВОК: Таким чином, Верховний Суд підтверджує, що Податковийкодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушенняграничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності відтого, як платник податку її сплатив-добровільно чи на умовах розстрочення.