Стягнення з банку безпідставно списаних коштів з карткового рахунку

Стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

У рішеннях Верховного суду від 23січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01 лютого 2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ №72044195) та від 12 лютого 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ №72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи накористь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

Приклад фабули справи: між позивачем та банком було укладений договір навідкриття та обслуговування карткового рахунку.

В процесі користування та/або черездеякий час, невідомими особами з карти позивача було знято кошти (можливокредитні) про що останнім одразу повідомлено Банк на гарячу лінію про вчиненняшахрайських дій та заблокувано картковий рахунок, а також написано звернення доправоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення(відомості про злочин внесені до Реєстру досудових розслідувань, однак досудоверозслідування триває, винних осіб співробітниками поліції не знайдено, грошовікошти позивачу не повернуті і.т.і.).

Таким чином, посилаючись на те, щопозивач не порушував Умов та правил надання банківських послуг, жодній особі неповідомляв свій пін-код до картки та СVV-код, не реєструвався у системі LigPay,просив стягнути з банку грошові кошти, безпідставно списані із картковогорахунку.

З першу необхідно вказати, щоКонституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 р. у справі № 15- рп/2011 роз'яснив, щоположення пунктів 22, 23 ст. І, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» требарозуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем тапозичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, щовиникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разіініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціаторапереказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунокненалежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а такожсплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказуза кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня поверненнявідповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договоромміж ними.

Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VIПостанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанняелектронних платіжних засобів»: «Емітент у разі здійснення помилкового абоненалежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжніоперації, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишоккоштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції(п. 8).»

Згідно п.9 розділу УІ Положення пропорядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їхвикористанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року№705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжнихоперацій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичногопред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронногоплатіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що діїчи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНуабо іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до статті 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшликлієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушеннябанком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахункабанк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму нарахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодуватизавдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійсненняоперацій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національногобанку України № 223 від 30 квітня 2010 року банку разі здійснення не дозволеноїабо некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладноповідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконанінекоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, занеобхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому вінбув перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності заздійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб буловикористано без фізичного пред'явлення користувачем або електронноїідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крімвипадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяввтраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера абоіншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними дляспірних правовідносин.

Таким чином Верховний суд вказує, щозадовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071,1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказкоштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електроннихплатіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чиномоцінені.

Зазначений висновок відповідаєправовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 травня2015 року у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, щокористувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконномувикористанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжніоперації, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальностіпозичальника».

Більше того, аргументи касаційноїскарги про те, що позивач не довів вини банку у порушенні умов договору,укладеного з ним, колегія суддів відхилила, оскільки згідно з положеннямичастини другої статті 614 ЦК України саме банк має довестивідсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг,що відповідає й вимогам статей 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на часрозгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказавщо п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень,але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, якісторона може представити в суд, та відмінності, які існують удержавах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичнівисновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконавсуд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно моральної шкоди суд вказує,що відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист правспоживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки вразі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією увипадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладенау постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

З наявних в матеріалах справискладових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника)не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірнихзобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди зпідстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, судом не встановленообставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральноїшкоди.

ВИСНОВОК: Для фактичного повернення банком грошових коштів споживача,безпідставно списаних з карткового рахунку останнього необхідно: 1) негайноповідомити обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів зрахунку; 2) заблокувати рахунок на виконання будь – яких транзакцій;  3)звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальногоправопорушення і, як мінімум, отримати витяг з ЄДРДР та пам’ятку про правапотерпілого; 4) звернутися з офіційною письмовою вимогою про повернення коштівв обслуговуючий банк; 5) в разі незадоволення вимоги - звернутися до суду з відповіднимпозовом.