Фіктивність контрагента «по-новому»: практика Верховного суду

Критичне ставлення Верховного суду до ознак фіктивності контрагента у податкових спорах.

Обставини фіктивності та іншихнедоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодоневиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності зіншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції абовідсутність її економічного змісту. Аналогічна позиція викладена у постановіВерховного Суду України від 21 січня 2011 року № 40/11.

Пізніше, а саме 20 червня 2017 року  в рамках справи №21-1807а16  судовою палатою вадміністративних справах Верховного Суду України зроблено революційнийвисновок, який стосується фіктивних угод/контрагентів по ланцюгу, суть якогополягає  в наступному:  якщо третій контрагент по ланцюгу має ознакифіктивності, то це жодним чином не повинно стосуватися платника податку, якийздійснює господарські операції/діяльність з опосередкованим контрагентом, який,в свою чергу, має відносини далі по ланцюгу.

Разомз цим, Верховний суд категоричен….

«Амністія»

Системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, щообвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємстваконтрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування дотакої особи амністії (звільнення від кримінальноївідповідальності з нереабілітуючих підстав) виключаєналежність таких документів встановленим вимогамзаконодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Суд зазначає, що амністія є звільненням від кримінальноївідповідальності з нереабілітуючих підстав. директор Товариства з обмеженою відповідальністю«ХХХ», визнаний винним у вчиненні злочину, проте його звільнено відкримінальної відповідальності, даний факт унеможливлює прийняття до податковогообліку підписані ним первинні документи та податкові накладні.

Така неможливість обумовлена тим, що фіктивність створенняТовариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчопередбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивачаз його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формальногопідтвердження документами бухгалтерського обліку (ВС від23.01.2018 р. у справі № 2а-1870/5800/12, ЄДРСРУ№ 71766569).

«Фіктивність»

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, яківстановили, що всі первинні документи контрагента позивача - Товариства зобмеженою відповідальністю "ХХХ" є неналежними, оскільки вонипідписані гр. ХХХ, який значився як засновник та директор Товариства, протефактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарськоюдіяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівникапідприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальноїсправи № ххх, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України.      

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний злегальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємствне можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документамибухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного СудуУкраїни від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14 (ВС від16.01.2018 р.  у справі №  2а-7075/12/2670, ЄДРСРУ № 71630425).

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку зприписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначаютьокремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це:не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністюпокупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарськійдіяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видачаподаткової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість;відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. (ВС від17.01.2018 р. у справі №826/1244/13-а, №805/6031/13-а  та №804/8943/13-а, ЄДРСРУ№ 71692746, № 71692664 та №  71692635 відповідно).

Закінчуючи матеріал та відповідаючи на питання, яким чиномплатник податку може проконтролювати контрагента та отримати всю вищевказануінформацію…цитую: «На думку суду, при укладені договорів головним для суб’єктагосподарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки(виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а такожреєстрація постачальника як суб’єкта господарювання в органах виконавчої владита допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість уорганах податкової служби. Тому відповідач (ДФС)не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від йогоконтрагента - постачальника товарів (робіт, послуг). Недобросовісністьплатника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченимидоказами» (Одеський апеляційний адміністративний суд від 17 грудня 2015р. у справі № 2а-6776/12/1470,ЄДРСРУ № 54682055).

Посилполягає в наступному: або дайте важель (доступ до податкових реєстрів, окрімцього «ДІЗНАЙСЯ БІЛЬШЕ ПРО СВОГО БІЗНЕС-ПАРТНЕРА») або хай функціонує принцип«добросовісного платника» та «не відповідальності за третіх осіб»…