Конфлікт інтересів & приватний інтерес: межі відповідальності

Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: межі відповідальності та рекомендації НАЗК.

Методичнірекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів удіяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевогосамоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджені рішенням Національногоагентства з питань запобігання корупції від 14 липня 2016 року за № 2встановлюють, що КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ — це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересамидержавної посадової особи, за якого її приватні інтереси котрі, випливають з їїположення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконанняцією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

Іншими словами, конфліктінтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи своїобов'язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і необов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчиненнянеправомірного діяння, але здатний до цього призвести.

ВАЖЛИВО: При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чиматеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі прямуособисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Це означає, що конфлікт інтересівможе бути пов'язаний із цілком правомірними діями службовця як приватної особи,його належністю до громадських організацій, сімейними інтересами тощо, заумови, що ці інтереси здатні з певною вірогідністю реально спричинитиненалежний вплив на виконання цією службовою особою своїх службовихповноважень.

Необхідно вказати, що Законом України«Про запобігання корупції» (далі - Закон) передбачено нові визначення термінів«приватний інтерес», «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфліктінтересів».

Так за визначенням абз. 8 ч. 1 ст. 1Закону передбачено, що  потенційний конфлікт інтересів -наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує своїслужбові чи представницькі повноваження, що може вплинути наоб’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чиневчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та їїслужбовими чи представницькими повноваженнями, що впливає наоб’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчиненнядій під час виконання зазначених повноважень (абз.12 ч.1 ст. 1 Закону).

В свою чергу, абз. 11 ч. 1 ст. 1Закону вказує, що приватний інтерес - будь-який майновий чинемайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними,дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами,у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю вгромадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Розділом V Закону присвяченийзапобіганню та врегулюванню конфлікту інтересів, де серед іншого передбаченонаступне, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цьогоЗакону, зобов’язані:

1) вживати заходів щодо недопущеннявиникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступногоробочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися пронаявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосередньогокерівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявностіу неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національнеагентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під часвиконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не прийматирішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулюванняреального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особливу увагу слід звернути на ч.2ст. 28 Закону, яка передбачає, що особи, уповноважені на виконання функційдержави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чиопосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень,вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватнихінтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Між тим, у разі існування в особисумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутисяза роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства, а якщоособа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, воназвільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася зароз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів (ч.5 та ч. 6 ст. 28Закону).

За порушення законодавства проконфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупціїпередбачена кримінальна (стаття 364. Зловживаннявладою або службовим становищем; стаття 364-1. Зловживання повноваженнямислужбовою особою юридичної особи приватного права незалежно відорганізаційно-правової форми; стаття 366. Службове підроблення; стаття 366-1.Декларування недостовірної інформації; стаття 367. Службова недбалість; стаття368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигодислужбовою особою; стаття 368-2. Незаконне збагачення; стаття 368-3. Підкупслужбової особи юридичної особи приватного права незалежно відорганізаційно-правової форми; стаття 369. Пропозиція, обіцянка або наданнянеправомірної вигоди службовій особі; стаття 369-2. Зловживання впливом; стаття370. Провокація підкупу),  адміністративна (стаття172—4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видамидіяльності; стаття 172—5. Порушення встановлених законом обмежень щодоодержання подарунків; стаття 172—6. Порушення вимог фінансового контролю;стаття 172—7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;стаття 172—8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі узв’язку з виконанням службових повноважень, стаття 188-46.Невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питаньзапобігання корупції ), цивільно-правова (відшкодуванняматеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України) та дисциплінарнавідповідальність (неповідомлення про потенційний або реальнийконфлікт інтересів за умови не притягнення судом до відповідальності ) увстановленому законом порядку (ч. 1 ст. 65 Закону).

Між тим, ч. 2 ст. 65 Закону вказує,що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане зкорупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неїстягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевогосамоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягаєпритягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

P.s. Стосовно судового процесунеобхідно вказати, що рішенням Ради суддів України  №75 від 04 листопада2016 року "Про роз'яснення щодо наявності конфлікту інтересів"роз’яснено, якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддівУкраїни від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень укримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під часрозгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулюванняконфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів,відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриттяінформації відвід не заявлено – конфлікт інтересів вважається врегульованим.

P.s.s. НАЗК розпочинає інформаційнукампанію з роз’яснення законодавства про конфлікт інтересів «Конфліктінтересів: треба знати!» (див. на офіційному сайті НАЗК або читай Рішення НАЗКвід 29.09.2017 р. №839 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодозапобігання та врегулювання конфлікту інтересів»).

Матеріал по темі: «ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: КОНФЛІКТІНТЕРЕСІВ»