Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
15.09.2017 10:55

Визнання протиправним наказу про призначення податкової перевірки

Адвокат (судебная защита), магистр права

Тенденції судової практики передбачають, що визнання протиправним та скасування наказу податкового управління про призначення податкової перевірки є найбільш ефективним та малозатратним (з точки зору фінансів) способом захисту інтересів платника податку.

стратегия.jpg

Вказане вбачається з наступного: 1) судовий збір у такого роду спорах сплачується виходячи із ставок щодо «немайнового характеру»; 2) наслідком скасування наказу є те, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.   

Відносно правової можливості платника податку оскаржувати наказ про проведення податкової перевірки.  

Необхідно вказати на правову можливість платника податку оскаржувати наказ про проведення податкової перевірки вже після її проведення.

Доказом вказаного є постанова Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 р. у справі  № К/800/4432/15  (ЄДРСРУ № 57729291) в якій визначено право платника податків оскаржувати наказ про проведення перевірки контролюючим органом вже після її проведення.

Більше того, в листах Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 р. №1145/11/13-10 та від 24.12.2010 №1844/11/13-10 висловлено правову позицію відносно того, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято таке рішення. Зазначений наказ є таким, що має правове значення, а, отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України та, відповідно, правомірність останнього може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ВИСНОВОК 1:  З вищевикладеного вбачається, що наказ про проведення податкової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, а отже може бути оскаржений в судовому порядку навіть вже після її проведення.

 

Відносно юридичних наслідків податкової перевірки при скасуванні відповідного наказу.

У постановах Верховного суду України  № 21-425а14  від 27.01.2015 р.,  № 826/5689/13  від 09.02.2016 та від 16.02.2016 р. у справі  № 826/12651/14  міститься висновок про те, що невиконання вимог зокрема пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої

Тобто у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна позиція  Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалі від 22.06.2016 по справі  № К/800/53023/15 .

Судова практика акцентує увагу, що суди, приймаючи рішення, зокрема, про відмову в задоволенні вимоги щодо скасування наказу, виходять з того, що зміст наказу є достатнім для висновків про фактичну підставу для проведення відповідної перевірки, а оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Однак Верховний суд України вказує наступне: «право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім

Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6  пункту 17.1 статті 17 ПК».

Таким чином, аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України,  яка викладена у постанові  № 6-143цс14  від 17.12.2014 року, вбачається: «За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей».

Аналогічна правова позиція підтверджена Верховним судом України  у постанові  № 6-813цс15  від 02.09.2015 року.

Окремо необхідно вказати, що в вищевказаному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі  Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG,  (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі  Yvone van Duyn v. Home Office , принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( "Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і  "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (" Онер'їлдіз проти Туреччини" , п. 128, та  "Беєлер проти Італії" , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

ВИСНОВОК 2:  Чинне законодавство передбачає, що завчасне отримання платником податків наказу про проведення податкової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення, саме виключно до початку перевірки, є запорукою її законності .

Разом з тим є і «зворотна сторона  медалі» яка передбачає, що під час правового аналізу і у разі виявлення вищевказаних порушень допущених з боку податкового управління, використовуючи  належний правовий захист та відповідну судову практику, платник податків має правову можливість захистити свої інтереси  в судовому порядку та скасувати протиправно складені фіскальною службою податкові повідомлення – рішення, уникнувши негативних  наслідків у вигляді застосованих фінансових санкцій.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене та роблячи загальний висновок вбачається наступне:

1.   Платник податків має право оскаржувати наказ про проведення перевірки контролюючим органом вже після її проведення;

2.   Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду останньої;

3.  У випадку незаконності перевірки, прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню;

4.   Судовий збір сплачується виходячи із ставок щодо «немайнового характеру»;

5.   Процесуальний строк на оскарження наказу контролюючого органу щодо проведення перевірки платника податку становить 1095 днів.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК:  таким чином визнання протиправним та скасування наказу податкового управління про призначення податкової перевірки є найбільш ефективним та малозатратним (з точки зору фінансів) способом захисту інтересів платника податку, оскільки судовий збір у такого роду спорах сплачується виходячи із ставок щодо «немайнового характеру», а наслідком скасування наказу є те , що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net