ВСУ: можливості превалювання інтересів вкладника над інтересами банку

ВСУ: «захист прав вкладника» або можливості превалювання інтересів вкладника над інтересами банку.

16.08.2017 р. судова палата у господарських справахВерховного Суду України в рамках справи № 3-364гс17 досліджувалазаконність або правомочність питання щодо внесення змін до договору депозитноговкладу про відмову банківської установи застосовувати знижену процентну ставкупри достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника .

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України(далі – ЦК) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, йогоморальним засадам. 

За змістом статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо йогонедійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнаннятакого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК недійсний правочин нестворює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разінедійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все,що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такогоповернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном,виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано,за цінами, які існують на момент відшкодування.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виниклиіз договору строкового банківського вкладу, тобто охоплюються правовимрегулюванням глави 71 ЦК.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 1058 ЦК за договоромбанківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другоїсторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід віншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банкута вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення продоговір банківського рахунка (глава 72 ЦК), якщо інше не встановлено цієюглавою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною 1 статті 1060 ЦК договір банківськоговкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу)або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку(строковий вклад).

Частиною 1 статті 1061 ЦК передбачено, що банк виплачуєвкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договоромбанківського вкладу.

При цьому частини 3 та 4 зазначеної норми містять правилащодо неможливості банку здійснювати одностороннє зменшення розміру відсотковоїставки на строкові вклади.

У ЦК немає положень щодо превалювання інтересів вкладниканад інтересами банку у випадку дострокової вимоги вкладника про поверненнястрокового вкладу.

ВАЖЛИВО: у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якомувведена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїхзобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про системугарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетнимвідносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Отже, якщо Фонд запровадив тимчасову адміністрацію тарозпочав процедуру виведення банку з ринку, то це  унеможливило стягненнякоштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Просистему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постановахВерховного суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2001цс15 (№в ЄДРСРУ 55179270) та від 13.06.2016 року по справі № 6-1123цс16 (№в ЄДРСРУ 58497382) .

Разом із тим чинним законодавством України передбаченоспеціальні положення, що мають на меті врегулювання таких ситуацій, в якихкерівництво банку діє всупереч майновим інтересам очолюваної організації тамайнових інтересів інших вкладників такого банку.

Так, відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фондзобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів),вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадженнятимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числідоговорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банкує нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуженнямайна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодовчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт1 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасовоїадміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами,зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорівта вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (частина 4статті 
38 Закону № 4452-VI).

Отже, з метою захисту інтересів інших вкладників банкузаконодавець передбачив спеціальні норми, спрямовані на встановленнянікчемності правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку.

ВИСНОВОК: Аналіз зазначених норм матеріального права даєпідстави для висновку про те, що внесення змін до договору про депозитнийвклад, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентноїставки при достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника, євідмовою банку від власних майнових вимог.

Правочин щодо незастосування банком перерахункунарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтованувиплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону №4452-VIмістить ознаки нікчемності правочину, а тому підлягають застосуванню наслідки,передбачені статтею 216 ЦК.