Визначення способу захисту цивільного права: реституція або віндикація

29.03.2017 р. Судова палата у цивільних справахВерховного Суду України під час розгляду справу   № 6-3104цс16   зробилааналіз та розмежування інституту захисту права власності шляхом поданнявіндикаційного позову або застосування реституції.

Відповіднодо частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до судуза захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосуванняконкретного способу захисту цивільного права залежить як від змістусуб’єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеруйого порушення.

Необхіднотакож враховувати і судову практику, яка склалася при вирішенні даної категоріїправових спорів, зокрема на рішення Верховного суду України по справі    №6-327цс15   від23.12.2015 р. (№ в ЄДРСРУ 55159817), яке передбачає, що виходячи з положеньзакону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власникцього майна.

Між тимПостановою ВСУ від 17.12.2014 року по справі   № 6-140цс14   (№ в ЄДРСРУ 42576425) передбачено, що заположеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йомумайно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно знезаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчуженепопередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майнанедійсними.

ВАЖЛИВО:   Реституціяяк спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України)застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який єнікчемним або який визнано недійсним.

Реституція  (лат.restitutio — відновлення) — поновлення порушених майнових прав, приведення їхдо стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобтоповернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі — тих же самих, абоподібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі,то відшкодовується їх вартість у грошах. Інститут реституції застосовується у цивільному праві щодо недійсних угод (джерело – «Вікіпедія»).

У зв’язкуіз цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсногоправочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки сторонінедійсного правочину.

Положеннячастини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позовупро повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке буловідчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна провизнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які буливчинені після недійсного правочину.

Разом зтим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правилавласник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація  (від лат.Vindicatio захист)  – витребування своєї речі неволодіючим власником відволодіючого не власника.

Правовласника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частинипершої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло зйого володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власникомзберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією зтаких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передавмайно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі напередачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісногонабувача.

Схожіправові висновки містяться в постановах Верховного суду України:

- захистправ особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволеннявіндикаційного позову за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦКУкраїни, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (від 7листопада 2012 року від   № 6-107цс12 );

-витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносинречово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майнанемає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставіукладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано відособи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційногопозову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиноюпершою статті 388 ЦК України (17 лютого 2016 року   №6-2407цс15 ).

- нормачастини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позовупро повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину івідчуженого третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна провизнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які буливчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власникоммайна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача звикористанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України.Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщодля цього існують, передбачені статтею 388 ЦК України підстави, які дають правовитребувати в набувача це майно (від 31 жовтня 2012 року   №6-53цс12 ; 18 вересня 2013 року   № 6-95цс13 ; 29жовтня 2014 року   №6-164цс14 ; 19 листопада 2014 року   № 6-170цс14 ; 13травня 2015 року   №6-67цс15 ; 17 лютого 2016 року   № 6-2407цс15 ).

Матеріал по темі:   «ВСУ: РЕСТИТУЦІЯТА/АБО ВІНДИКАЦІЯ ПРИ ВИЗНАННІ ПРАВОЧИНІВ НЕДІЙСНИМ»  .