Визнання та виконання рішення іноземного суду: арбітражна процедура

22.03.2017р. вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційноїінстанції норм матеріального права стосовно «арбітражної процедури» Судовапалата у цивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу за  № 6-325цс17   висловиланижчевикладену правову позицію.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України рішенняіноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземнихдержав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ;іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщоїх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципомвзаємності.

За частиною першою статті 393 ЦПК Україниклопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного судуподається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповіднодо міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною РадоюУкраїни, іншою особою (її представником).

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПКУкраїни клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішенняіноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я(найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання(перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначенняйого місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходженняйого майна в Україні; мотиви подання клопотання.

Статтею 396 ЦПК України передбачено, щоклопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного судуне задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода наобов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнароднимидоговорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, таківипадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщорішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої вонопостановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якоїпостановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь усудовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розглядсправи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно докомпетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з тогож предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо упровадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того жпредмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі віноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згодана обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строкпред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6)якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщовиконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках,встановлених законами України.

ВАЖЛИВО:   Згідно зі статтею III Конвенції кожна Договірна Держава визнає арбітражнірішення як обов'язкові і виконує їх у відповідності з процесуальними нормамитієї території, де запитується визнання і виконання цих рішень.

Відповідно до статті V Конвенції і статті36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанніарбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якоївоно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого проситьвизнання або виконання, докази того, що склад третейського суду або арбітражнапроцедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, невідповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.

Згідно з пунктом 22 укладеної Угоди сторонизазначили, що будь-якісуперечки, непорозуміння та претензії, що виникають у зв’язку з цієюУгодою, або з її порушенням, припиненням дії чи визнанням недійсності, повинні вирішуватися черезарбітраж, який складається з трьох арбітрів відповідно до Регламенту Арбітражного інститутуМіжнародної торгової палати.

Згідно із частиною третьою статті 12Регламенту, якщо сторонидомовилися щодо вирішення спору одноосібним арбітром, вони можуть за взаємноюзгодою призначити одноосібного арбітра для затвердження. Якщо сторонине призначать одноосібного арбітра протягом 30 днів з дати, коли заяву позивачадо арбітражу було отримано іншою стороною або протягом додаткового строку,встановленого Секретаріатом, одноосібного арбітра призначає Суд.

Згідно із частиною другою статті IIКонвенції термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі,або арбітражну угоду, підписану сторонами, або зазначене в обміні листами аботелеграмами.

Відповідно до статті 654 ЦК України змінаабо розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, щозмінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чине випливає зі звичаїв ділового обороту. 

ВАЖЛИВО:   Проведений ВСУ аналіз норм законодавства, положень Конвенції та Регламентудає змогу дійти висновку про змінуарбітражного застереження щодокількісного складу арбітрів задопомогою обміну листами відповідає принципу міжнародного арбітражу, асаме принципу автономії волі.

Окрім того, стаття 39 Регламентупередбачає, що якщо сторона бере участь в арбітражному провадженні і не заявляєзаперечень проти недотримання будь-якого положення Регламенту або будь-якогоіншого правила, що застосовується до розгляду, будь-якого розпорядження складуарбітражу або іншого правила арбітражної угоди щодо формування складу арбітражуабо проведення розгляду, то вважається, що ця сторона відмовилася від правазаявляти подібні заперечення.

ВИСНОВОК:  Отже, клопотання про надання дозволу напримусове виконання рішення іноземного суду задовольняється лише у разідотримання всіх арбітражних процедур передбачених Регламентом, а такожвідсутністю заперечень сторін за процедурними питаннями.

P.s. Необхідно також вказати,що Верховним судом України при розгляді справи  № 6-1151цс16 узагальнено судова практика щодо визнання та виконаннярішення іноземного суду з підстав не (та/або)належного повідомленнясторін процесу про участь у провадженні.

Так, згідно зі статтею 9 Угоди у виконаннірішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене,тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочуєтьсявиконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Таким чином суд вказав, що під«повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом Сторін про місцета час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення Сторін «правомна суд».

Більш детально див. матеріал: «Визнання та виконання рішення іноземного суду: участь упровадженні»