Невиконання банком – банкрутом розпорядження про перерахування коштів

Юрисдикційна підсудність спору з підстав невиконання банком – «банкрутом» письмового розпорядження клієнта про перерахування коштів.

14.12.2016 р. Верховним судом України зроблений правовий висновок у справі № 6-2735цс16 у відповідності до якого «невиконання банком письмовогорозпорядження клієнта про перерахування з поточного рахунка останнього грошовихкоштів на його рахунок в іншому банку, а також відшкодування моральної шкоди» підлягає розгляду в порядкуцивільного судочинства.

Суд вказав, що увідповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України судирозглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають ізцивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, іншихправовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правиламиіншого судочинства.

Закон України «Просистему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон) установлює правові,фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладівфізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі –Фонд), порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини міжФондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функціїФонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частинидругої статті 3 Закону Фонд є юридичною особою публічного права, маєвідокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у йогогосподарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє,користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно ньогобудь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що несуперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до статті 47Закону уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначаєтьсявиконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначеністаттею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими длявиконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особаФонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняєпрацівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконуєорганізаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4)здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5)звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим згідно зістаттею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється направовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владнихповноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічнимформуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори,зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноваженьщодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актівіндивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняттягромадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3)спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенціїу сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, щовиникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнаннянечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владнихповноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спорищодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7)спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодооскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічноїінформації.

ВАЖЛИВО: У справі, якапереглядається, спірні правовідносини виникли узв’язку з порушенням банком цивільного права позивача, а саме:невиконання банком письмового розпорядження про перерахування з поточногорахунка позивача грошових коштів на його рахунок в іншому банку, а такожвідшкодування моральної шкоди. 

Згідно із частинамипершою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства судирозглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних,трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розглядсправ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено докомпетенції адміністративних чи господарських судів.

ВИСНОВОК: Зважаючи назазначене, звернення позивача до Фонду не є підставою для розгляду спору впорядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистомпорушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягаєрозгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовийвисновок міститься у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2015року, від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 рокупо справі № 21-286а16 (правовий висновок проте, що спір,який виник між фізичною особою та Фондом із цивільних правовідносин, а саме ізцивільно-правової угоди (зокрема,кредитного або депозитного договору), підлягає розгляду в порядкуцивільного судочинства; спори,які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядкугосподарського, а не адміністративного судочинства) та 9 листопада 2016 року (правовийвисновок про те, що спори, які виникають на стадіїліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративнихсудів).

Тобто, якщо фактичнопідлягає перевірці правомірність майнових вимог особи до суб'єктагосподарювання – банку або невиконання банком письмового розпорядження клієнтапро перерахування з поточного рахунка останнього грошових коштів на йогорахунок в іншому банку (майнове право), то це не характерно дляадміністративного суду.

 З огляду на це, уданому випадку, уповноважена особа Фонду виступає як ліквідатор банку, особа,яка діє від імені банку, а тому такий спір, дійсно, не підсуднийадміністративному суду.

Однак, у справі де маютьмісце інші відносини, які саме стосуються включення до реєстру вкладників, якийє підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом і у даномувипадку уповноважена особа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи йогодо Фонду, виконує процедурні, публічні функції держави, що стосуютьсягарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовуватиметьсянезалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна) зарахунок наявних у державного органу - Фонду коштів.

ВАЖЛИВО: У даномувипадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, щоліквідується, а до держави в особі Фонду.

За таких обставин, данийспір щодо включення до реєстру вкладників, який єпідставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом підлягає розгляду впорядку адміністративного судочинства.

P.s. Статтею 41 КонституціїУкраїни передбачено, що кожен має право володіти, користуватися ірозпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчоїдіяльності.

Ніхтоне може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власностіє непорушним.

Відповіднодо частини першої статті 3 Закону N 4452-VI передбачено, що Фонд є установою,що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб тавиведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею29 Закону N 4452-VI встановлено, що Фонд набуває право кредитора банку на всюсуму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цьогоЗакону на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а також насуму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду.

Згідноз абзацом другим статті 52 Закону N 4452-VI вимоги, не задоволені занедостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Пунктом7 статті 52 Закону N 4452-VI передбачено, що майно, яке залишилося післязадоволення вимог кредиторів, передається Фонду.

Таким чином, ЗакономN 4452-VI створені умови для позбавлення конституційного права громадян Україниволодіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, що суперечить статті41 Конституції України.