Стягнення курсової різниці: порядок, строки та судова практика

Доповнюючи матеріал http://tempuri.org/tempuri.html хочу акцентувати увагу на судовій практиці Верховного таВищого господарського суду України у такого роду спорах. 

З першу нагадаю, що «курсова різниця» - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти прирізних валютних курсах (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №21).

Адже, згідно зп.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України визначення курсовихрізниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованостіта іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів)бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умовдоговору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 В свою чергу,згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,проведеним належним чином, разом з тим, навіть при наявності судового рішення,як акту правосуддя, але яке не виконано -  зобов’язання(в т.ч. грошове) є чинним. (ВГСУ від 09 серпня2016 року у справі № 924/167/16 та п.п.5.4,7.1 постанови Пленуму Вищогогосподарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практикизастосування законодавства про відповідальність за порушення грошовихзобов'язань").

Надалі, згідно зчастиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарськихдоговорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуваннямособливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 533 ЦКУкраїни передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщоу зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, щопідлягає сплаті у гривнях, визначається заофіційним курсом відповідної валюти на день платежу,якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншимнормативно-правовим актом.

Ця нормакореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язаннямає бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначитигрошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Положення чинногозаконодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законнийплатіжний засіб на території України, однак, немістять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземнійвалюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання віноземній валюті, а також на здійснення перерахункугрошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України повідношенню до іноземної валюти.

Дана правовапозиція висвітлена в постановахВерховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26грудня 2011 року в справі № 3-141гс11 та від 7 жовтня 2014 року в справі №3-133гс14 та підтверджена нещодавньою судовою практикоюВищого господарського суду України від 03 серпня 2016року, справа №924/1968/15.

ВАЖЛИВО: Більшетого, як вказав ВГСУ від 20 квітня 2016 року при розгляді справи №918/1223/15: «За змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України"Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментомвиконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитораабо видачі їх йому готівкою.

Враховуючизазначені законодавчі приписи, а також те, що між сторонами зобов'язання задоговором було визначено у валюті (доларах США) і рішенням суду, яке неприпиняє зобов'язальних відносин між сторонами, було стягнуто з відповідачана користь позивача 205 532 долара США 55 центів, що еквівалентно 2 396 098грн. 46 коп. та 47 921 грн. 96 коп. судового збору і зазначені кошти у розмірі2 444 020,42 грн. надійшли на рахунокпозивача лише 23.06.2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірноговисновку про стягнення з відповідача курсової різниці урозмірі 2 186 454, 26 грн.».

Окремо необхіднонаголосити на позиції Вищого господарського суду України від 26квітня 2016 року у справі № 920/1621/15 відповідно доякої передбачено, що приписами ст.ст. 204,524,533,599,625,629 ЦК України незаборонено одночасне стягнення інфляційних втрат та курсової різниці, правоваприрода яких є різною.

Такої ж правовоїпозиції  про правомірність одночасного стягнення з боржника курсовоїрізниці та інфляційних втрат дотримується Вищий господарський суд України приздійсненні касаційного перегляду судових рішень в аналогічних справах (постановиВГСУ від 25.11.2014 у справі №906/519/14 та від 21.01.2015 у справі№924/489/14)».

ВАЖЛИВО: Міжтим треба враховувати, що відсутність відомостей із офіційного сайтуНаціонального банку України щодо коливання курсу валюти по відношенню донаціональної валюти України є підставою для відмови в позові (ВГСУвід 09 березня 2016 року у справі № 910/9976/15 та від 20 квітня 2016 року усправі № 922/5514/15).

ВИСНОВКИ:

1. Положення чинногозаконодавства не містять заборон: а)на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті; б)на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсунаціональної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
2. Грошовий еквівалентв іноземній валюті, сума, якого підлягає сплаті у гривнях, визначається заофіційним курсом відповідної валюти на день платежу;
3. Моментом виконання грошовогозобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора абовидачі їх йому готівкою;
4. Чиннимзаконодавством не заборонено одночасне стягненняінфляційних втрат та курсової різниці;
5. Межі коливаннякурсу валюти по відношенню до національної валюти України, в разі неврегулювання цих умов у договорі, встановлюються Національним банком України.

P.s. Питання: якздійснюється перерахунок курсових різниць при частковому погашенні заборгованостів іноземній валюті?

Відповідь: Необхіднозвернутися до «запитання № 6» «Узагальнюючої податкової консультації щодовизначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті,заборгованості та  іноземної валюти» затвердженої  наказом ДПС Українивід 05.07.2012  № 574, а саме: «перерахунок курсових різниць причастковому погашенні заборгованості в іноземній валюті здійснюється відповіднодо П(С)БО №21» - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змінвалютних курсів», затверджений наказом Міністерства фінансів України від10.08.2000 №193.