Полювання на відьом почалось або Як відповідати на запити податкової

Анонсована «новою» владою боротьба з конвертаційними центрами почалася. Першими результатами такої боротьби є ускладнення роботи так званих «площадок» та «партизанів». Ні для кого не є таємницею, що саме «площадки» були запропоновані «колишньою» владою для безпечної оптимізації системи оподаткування на підприємствах. Було дорожче, але, як запевняли, гарантовано. Останнім часом у ЗМІ зустрічається багато гучних заяв податківців, що «площадки» вже ліквідовано, на черзі, «партизани» - менш гарантовані, але більш дешеві винаходи минулих років. Поживемо – побачимо!

Але вже сьогодні на підприємства почали надходити «листи щастя», вони можуть мати різні назви «Вимога в порядку ст. 93 КПК України», «Щодо надання документів…» або «Щодо надання копій документів…» або взагалі не містити назви документу. Спільним у них є прохання або вимога податкового або правоохоронного органу надати документи чи їх копії, що підтверджують фінансово-господарські відносини підприємства з його контрагентами.

«Дати чи не дати?», - перше питання, що належить вирішити керівнику. Мій досвід свідчить, що в цьому разі доцільно керуватися принципом «Менше знають, краще спиш» та не давати документи. «Але ж ненадання документів може стати підставою для проведення позапланової перевірки чи виїмки (тимчасового доступу до речей та документів)?» - кажуть клієнти. Так, дійсно, може. Але надання документів, як правило, призводить до втрати податкового кредиту та/або валових витрат внаслідок аналізу таких документів податковим органом. Із двох зол треба обирати менше.

Окремо звертаємо увагу, що наявність номеру кримінального провадження у листі ще не свідчить про наявність зв’язку між підприємством, яким його отримано, та такою кримінальною справою та є підставою для притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності в рамках цієї справи.

Отже, надавати відповідь на запит державного органу необхідно, але документи – ні. Таке завдання вирішується шляхом пошуку недоліків у отриманому запиті. Коротко, на що слід звертати увагу при підготовці відповіді.

1.     Правові норми, на які посилається податковий орган.

Якщо запит аргументовано ст. 40, ст. 90 КПК України, слід виходити із того, що ці правові норми носять загальний характер, визначаючи правовий статус слідчого органу досудового розслідування та процедуру збирання доказів. При цьому вони не встановлюють обов’язку для платника податків щодо надання документів (копій), які пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому Кримінально-процесуальний кодекс передбачає можливість реалізації «бажання» правоохоронних органів щодо отримання фінансово-господарських документів у зовсім інший спосіб – шляхом тимчасового доступу для речей та документів, правовою підставою для якого є наявність ухвали слідчого судді. А це вже зовсім інший, процесуально складний порядок отримання документів.

Якщо запит аргументовано ст. 20, ст. 73, ст. 85 Податкового кодексу України, слід виходити із того, що відповідно до п.п.16.1.5. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України у письмовій вимозі обов'язково мають бути зазначені конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. Саме на підстави витребування документів слід звертати увагу, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначено у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Як правило, податковим органом не вказується жодної правової підстави, за якої вимагаються документи. Поза іншим, слід пам’ятати, що в ідповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит, оформлений з порушенням вимог чинного законодавства до нього.

2.           Спосіб отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Отримання запиту іншими способами, зокрема, на електронну пошту або факсом, не тягне навіть необхідності його розгляду.

3.           Наявність підпису уповноваженої особи та печатки.

Правомочність особи на підписання конкретного листа або запиту встановлюється залежно від органу, що його видав.

 Хочеться сподіватися, що «покращення» не за горами.