Питання державної допомоги суб’єктам господарювання згадується у Програмі принаймні, п’ять разів. Цитую:
Ціль 7.3.:
«…Для створення робочих місць ми будемо розвивати малий та середній бізнес шляхом надання дешевих кредитів за механізмом часткового гарантування та страхування ризику для банків допомоги, сприяння в отриманні кредитів та створення навчальних програм для нових підприємців…».
Ціль 7.6.:
«…Ми будемо надавати консультативну допомогу тим, хто заінтересований в експорті, та впровадимо механізми підтримки експорту через створення механізмів страхування, перестрахування та гарантування…».
Ціль 10.6.:
«…Ми стимулюватимемо споживачів інвестувати в зменшення енерговитрат за допомогою інструментів фінансової, організаційної та експертної підтримки з боку держави (зокрема, з використанням Фонду енергоефективності)...».
Ціль 10.7.:
«…На законодавчому рівні забезпечимо економічні стимули для залучення інвестицій в інфраструктуру з поводження з відходами…».
Але найцікавіша згадка – у Цілі 10.2.:
«…Усунемо регуляторні бар’єри для отримання суб’єктами господарювання державної допомоги для реалізації інвестиційних програм (проектів) регіонального розвитку на територіях, які визначені проблемними в установленому законодавством порядку…».
Часом не реалізацію Антимонопольним комітетом України його повноважень у сфері контролю державної допомоги мав на увазі Уряд під «регуляторними бар’єрами»?
Однак, за результатами їх розгляду Комітетом прийнято лише 185 рішень по суті у сфері державної допомоги (та й лише 11 з них стосувалися саме державної допомоги).
Тобто майже 80% повідомлень були взагалі непотрібними?
На цю обставину накладається ще один сумний факт – тривалість розгляду Комітетом звернень щодо нової державної допомоги. Аналіз рішень Комітету щодо державної підтримки/допомоги свідчить про те, що в середньому, на прийняття Комітетом рішення за результатами розгляду повідомлення про держдопомогу, у 2018 йшло 3 місяці (91 день). За період з І по ІІІ квартал 2019 року цей показник становив вже 4 місяці (125 днів).
Нагадаю, що згідно з чинним Законом, надання нової державної допомоги, без повідомлення Уповноваженого органу (АМКУ) або в період після повідомлення, але до прийняття ним рішення про допустимість державної допомоги для конкуренції, Законом заборонено.
Тож, можливо, саме скарги від надавачів та отримувачів державної допомоги на ці обставини і допомогли сформувати в новому Уряді думку про «надуманість та бюрократичний характер» здійснення Комітетом контролю за наданням державної допомоги.
P.S. Про ставлення нового керівництва держави до системи моніторингу та контролю державної допомоги суб’єктам господарювання може свідчити ще один факт.
За день до затвердження Програми діяльності Уряду, 28 вересня 2019 року, Президент України видав указ № 718/2019, яким змінив порядок роботи Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту.
Серед іншого, Указ містить доручення Уряду розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення зміни до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», передбачивши непоширення дії цього Закону на підтримку, яка буде надаватися Фондом Президента України з підтримки освіти, науки та спорту.
Тобто сфери, яким приділяє свою увагу Президент, просто виключають зі сфери дії Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».
Ось такі оцінки від Президента та Уряду сьогодні отримала система, покликана підвищити ефективність витрачання державних ресурсів в Україні.
