Емоції та закон: як зберегти неупередженість і знайти баланс у роботі адвоката

Роздуми про баланс між буквою і духом закону, неупередженість, емоційна компенсація та людяність у праві.

У кожної справи є дві сторони: буква і дух закону. Можна навіть сказати, що це дві стихії, які ми, адвокати, повинні утримувати в балансі. І цей баланс, як у корабля, який хвилями несе в бурю: один порух, і його може розбити об каміння. Можливо, звучить трохи патетично, але кожен досвідчений юрист знає, що у боротьбі за істину така риторика недаремна. Адвокат — це одночасно стратег і тонкий психолог. Розуміючи, як впливають емоції на хід справи, він має утриматися від надмірної симпатії до клієнта чи антипатії до опонента, бо саме це може завадити істині.

Так ось... Сьогодні у моєму профілі на Threads одна відвідувачка поставила цікаве запитання, яке зводилось до наступного: чи можливо дотримуватися букви закону і водночас залишатися людяним, утримуючи в собі емоції. Дозвольте поділитися більш широко своїми роздумами в цьому блозі.

Внутрішня дисципліна та самоконтроль

Залишатися неупередженим — це, перш за все, майстерність контролю над власними емоціями. Але чи це можливо в умовах, коли ти бачиш людські долі, втрати, розчарування і біль? Дозвольте розповісти вам про один випадок, що закарбувався в моїй пам’яті назавжди.

Якось я вів справу, де молодий чоловік помилково опинився на лаві підсудних через прикру помилку, яку допустив з необачності. Ситуація виглядала драматично: сльози матері, звинувачення зі сторони громадськості. Проте я добре знав, що, піддаючись емоціям, можна втратити чіткість мислення і, що найголовніше, — об’єктивність. Мені довелося переглянути всю справу від початку до кінця, заглиблюючись у факти, де найменша деталь могла стати рятівною ниткою. Зрештою, ми змогли довести його невинуватість, але для цього я мав відкласти власні симпатії та антипатії і просто зосередитися на доказах.

Міжнародний досвід: неупередженість у різних юрисдикціях

Неупередженість та дотримання законності — основні вимоги до адвоката в усьому світі. Однак підхід до цього у різних країнах варіюється. Наприклад, у Швеції, де система правосуддя відома своєю відкритістю та інформативністю, адвокат має обов’язок інформувати свого клієнта про всі можливі ризики і сценарії, включаючи негативні. Вважається, що таким чином клієнт зможе відсторонитися від власних упереджень, які часто є бар’єром до адекватної самооцінки. Шведський адвокат виступає своєрідним «дзеркалом» реальності, не даючи клієнту надмірно «ідеалізувати» власну правоту.

Цікавий підхід також спостерігається в Японії, де в судовій практиці існує поняття «уважності» та «м’якої неупередженості». Адвокати зобов’язані спілкуватися з клієнтом спокійно, не вдаючись до емоційного тиску, але й не дозволяючи клієнту використовувати цю м’якість для маніпуляцій. Це свого роду духовна стриманість, яку японці цінують не лише в праві, але й в усіх сферах життя. Японський адвокат має слідувати традиційним принципам «сепуку» — своєрідного самопожертвування задля справедливості.

Емоційна компенсація: як уникнути «емоційного вигорання»

Водночас адвокати — люди, і питання емоційного вигорання стоїть перед нами дуже гостро. Кожна справа — це проживання чужого болю та занурення у специфічні обставини. Тому важливо не згоріти від того внутрішнього «вогню справедливості», який вимагає кожного разу виходити за власні межі. І тут є різні стратегії, одна з яких — це психологічний захист від так званого «перенесення». Адвокати в Канаді, наприклад, часто відвідують спеціальні тренінги, де вчаться зберігати розумову рівновагу та емоційну дистанцію. Це допомагає відновлювати сили та запобігає «вигоранню», зберігаючи здатність бути ефективним фахівцем.

Адвокат як «дзеркало реальності»

Для адвоката важливо бути, так би мовити, «дзеркалом реальності» для свого клієнта, не нав’язуючи власних оцінок, а відображаючи події так, як вони є. Тут постає питання: а чи можливо це взагалі? Відповідь неоднозначна, але вважається, що основним критерієм успішного адвоката є здатність утримувати клієнта в рамках реалістичного погляду на власну справу.

Ще один приклад, який я часто використовую у своїй практиці: коли клієнт приходить із певною упевненістю у своїй правоті, не усвідомлюючи, що закон може мати інше тлумачення. Тоді моє завдання — роз’яснити це, зберігаючи спокій і розуміючи, що навіть надмірне співчуття може зашкодити. Звичайно, це важко, особливо коли йдеться про сімейні справи, де емоційний фактор виходить на перший план. Однак, за спокійної та вдумливої розмови можна допомогти людині побачити ситуацію в новому світлі.

Творчість у праві: простір для людяності

Насамкінець хочу сказати, що залишатися неупередженим не означає бути байдужим. У справжньому мистецтві адвокатури є місце для емпатії, але ця емпатія не повинна вести за собою, ніби на поводі. Усе ж, як би сильно не розпалювалися пристрасті, важливо зберігати ясний розум і поважати закон, який завжди має залишатися найвищим арбітром.

І коли питають, чи можливо дотримуватися букви закону, залишаючись неупередженим, я завжди відповідаю: це можливо, але для цього потрібна щоденна робота над собою і здатність приймати цей внутрішній виклик. Чесність перед самим собою — ось той невидимий критерій, який відрізняє просто професійного юриста від справжнього майстра своєї справи.