Це не про функціональність. І точно не про турботу про солдатів. Це — про схеми, авторські права, відкатні закупівлі й малюнок, який стане дорожчим за зміст.
Заява Міністерство оборони України про перехід ЗСУ на Multicam – це не про турботу про військових. І точно не про функціональність.
1. Multicam = не патерн, а тканина. Хлопці носять Multicam не тому, що він гарніший. І не тому, що він краще “зливається” з рельєфом. А, тому що тканина інша: легша, повітропроникна, витримує навантаження, не гниє на тілі після 48 годин в бліндажі.
І от тепер МО пропонує не змінити тканину, а просто перемалювати малюнок. Бо на зміні кольору — заробити простіше, ніж на інноваціях.
2. Армія – мільйон. Чехія сказала “ні”, маючи 30 тисяч.
У Чехії серйозно розглядали перехід армії на Multicam. Порахували. Вирішили — дорого. Навіть для них, із ВВП $32 000 на особу.
В Україні ВВП на душу $2 200, армія у 30 разів більша, і ми все одно “переодягаємо” її.
А потім, коли не вистачає на РЕБ чи FPV на фронт кажемо: «Європо, дайте грошей».
3. Це ще й порушення авторського права.
Multicam – запатентований патерн, власність американської компанії Crye Precision. Тобто не наша розробка, не наш малюнок, не наша інтелектуальна власність. І от тепер Міноборони України серйозно планує зробити його «новою формою ЗСУ».
Дуже цікаво буде подивитись, як США відреагує, коли наша держава візьме комерційний патерн і просто… видасть за свій.
4. І ще це здорожчання тканини.
Multicam виготовляється з 7 кольорів, піксель — із 5. Різниця здається дрібною лише тим, хто ніколи нічого не виробляв.
Як виробник стверджую: це серйозно здорожчує тканину.
Тобто ми: не змінюємо якість, не покращуємо зносостійкість, не робимо її легшою чи функціональнішою, просто змінюємо кольорову палітру на дорожчу. Бо схеми не в тканині, а в постачанні.
5. А українські виробники не встигнуть.
В Україні є один (!) виробник, який тягне на техумови тканини для ЗСУ. Щоб він перелаштувався на інший малюнок, та задовольнити потреби ЗСУ потрібен рік. Якщо не більше.
Тобто цю зміну точно не зможе реалізувати вітчизняний виробник. А от завезти тканину з-за кордону, через прокладки, комісії, митниці і “своїх людей” – дуже навіть зручно.
6. Всі обіцянки залишились у минулому.
Коли я ще працювала в Міноборони, була чітка домовленість: між впровадженням нового і першим контрактом має пройти пів року, щоб ринок встиг підготуватись.
Тепер ніхто не чекає. Бо мета – не оновити армію, а зібрати кеш.
А ще була програма: літня тканина з вологовідведенням зимова тканина, легша й міцніша, семишарова система екіпірування
Де вона? Зникла. Бо на ній не заробиш так швидко, як на “новому малюнку”.
В мене величезне питання до Центрального управління розвитку матеріального забезпечення. Чим ви займаєтесь? Профанацією? Створюєте умови для схем? Правильною дорогою йдете, товариші.
Тож називаймо речі своїми іменами. Це не оновлення. Це афера під камуфляжем.
