Чи може державне підприємство оплатити юридичні послуги?

Відповідно до ст. 65 та 75 Господарського кодексу України, управління державним підприємством здійснює його керівник, який відповідно до установчих документів формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства з урахуванням фінансовою плану.

Підпунктом 2) п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» доручено центральним органам виконавчої влади установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки граничний обсяг їх витрат, які можуть бути визначені (за результатами попереднього звітного року), на оплату консалтингових послуг на рівні не більш як 1,5 відсотка обсягу чистого прибутку. А у разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

В формі фінансового плану підприємства, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205, в складі адміністративних витрат передбачено витрати на юридичні послуги. Поряд ком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки , передбачено, що до проекту фінансового плану на затвердження подається пояснювальна записка, в якій обґрунтовується кожна позиція.

З наведеного можна було б спробувати зробити припущення, що державні підприємства, нібито, мають право закуповувати будь-які юридичні послуги в межах передбачених фінансовим планом, складеним з урахуванням встановлених обмежень. Проте, для повного аналізу слід взяти до уваги викладене нижче.

З метою тлумачення, що може належати до юридичних послуг доцільно застосувати національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457. Так до класу 69.10 КВЕД «Діяльність у сфері права» належить юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, як особисто членами колегії адвокатів, так і під їх керівництвом: консультаційні послуги та представництво в цивільних справах; консультаційні послуги та представництво в кримінальних справах; консультаційні послуги та представництво в трудових суперечках; загальні консультації та складання юридичних документів (свідоцтв про реєстрацію підприємств, статутів підприємств та інших документів, пов'язаних зі створенням підприємств; патентів і авторських прав; підготовку різних юридичних документів, заповітів, доручень тощо); діяльність державних та приватних нотаріусів, судових виконавців, третейських суддів, експертів і арбітрів.

Відповідно до п. 1, 2, 11, 14 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040, в державних підприємствах, утворюється юридична служба, вид якої залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ. сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії. Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, а також представлення інтересів в судах.

Відповідно до Примірного положення про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України від 15.04.2014 № 268, юридична служба підприємства організовує претензійну та позовну роботу, проводить аналіз її результатів, здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого на Підприємстві порядку пред'явлення і розгляду претензій, представляє за довіреністю у встановленому законодавством порядку інтереси підприємства в органах прокуратури та в судових органах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

Для розрахунку чисельності та вимог до кваліфікації працівників юридичної служби використовуються Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 № 108. В окремих випадках, допускається віддалена робота.

Отже, витрати на «юридичні послуги» передбачені фінансовим планом державного підприємства, можуть передбачати витрати на нотаріальні і патентні послуги, але не послуги щодо задач юридичної служби, яка має бути сформована директором підприємства.

Прим.: Слід відзначити, що практика залучення юридичних радників в державному секторі має особливе індивідуальне регулювання в кожному окремому випадку.

Так, Міністерство юстиції України здійснює закупівлі юридичних послуг з метою представництва інтересів держави винятково в інших юрисдикціях на підставі окремого нормативного акту – указу Президента України «Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України» від 25.06.2002 № 581/2002.

Міністерству енергетики та вугільної промисловості, НАК «Нафтогаз України» постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»» доручено вжити заходів до залучення юридичних радників із застосуванням переговорної процедури закупівлі відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» для забезпечення захисту майнових прав та інтересів України на території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, внутрішніх морських вод і територіального моря України.

Отже, за відсутності достатньо вагомих об'єктивних підстав, дублювання функцій покладених на юридичну службу державного підприємства, шляхом укладення оплачуваних договорів про надання юридичних послуг з третіми особами, можна розглядати як неналежну організацію роботи підприємства його керівником та розтрату ввірених коштів.