Конвої від Байдена. Який сценарій для Росії готують США в Чорному та Азовському морях

Зустріч Володимира Зеленського з держсекретарем США Ентоні Блінкеном була продуктивною з точки зору сигналів, які отримала Україна щодо подальшого посилення підтримки США, в тому числі й військової. Звичайно, США в очі сказали нашій владі про реформи, боротьбу з корупцією та олігархами, а також якісну дипломатію як ключ від НАТО. На Банковій вже кажуть, що ПДЧ практично на столі і на саміті НАТО, 14 червня, розпочнеться діалог щодо його отримання. Але це швидше політтехнологія для влади на 2021 рік, ядром якої стане сигнал простому українцю про вихід співпраці з США на новий рівень. Це вписується в сценарій входу Зеленського на проукраїнське електоральне поле.  

Але і критика влади від західних партнерів є. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль мав неприємну розмову з американцями через ситуацію в “Нафтогазі” зі звільненням керівництва без участі наглядової ради, що повністю суперечить реформі корпоратизації, яку розпочинав із західними партнерами ще Уряд Гройсмана. І яку Кабмін Шмигаля ефективно загальмував. 

Та насправді 6-го травня Україна отримала два важливі меседжі, які прямо впливають на конфлікт з Росією і можуть зіграти на нашу користь, якщо влада правильно буде їх тлумачити. 

Перший. Зеленський та Блінкен обговорили формат стратегічної підтримки від США. Окрім озброєнь, антиснайперських технологій для використання ЗСУ на Донбасі, послідовної американської дипломатії, мова може йти про статус основного союзника США поза НАТО - MNNA. Одноосібно взяти Україну до НАТО США не можуть навіть юридично - Україна має отримати підтримку всіх країн Альянсу, включно з Угорщиною, з якою чинна влада банально заморозила вирішення проблем етнічної складової, без чого угорці нас не підтримають. Але MNNA для України - це жорсткий сигнал Росії, що Вашингтон більше ніколи не віддасть Москві нашу країну. І ми повинні стати success story для США. 

Другий - найважливіший. Зеленський та Блінкен фундаментально обговорили безпекові питання на Азовському і Чорному морях. Деталі не озвучувалися, але за певними даними можна говорити, що мова зайшла про застосування розповсюдженої практики військових конвоїв. Кораблі США та союзників, наприклад Великої Британії та навіть Туреччини, можуть супроводжувати судноплавство через Керченську протоку до портів Маріуполя, Бердянська і в Чорному морі. Для України таке рішення повністю вирішить проблему використання Росією Керченської протоки в якості економічного інструмента впливу на нашу державу. Москва сьогодні, перекриваючи протоку чи обмежуючи прохід кораблів під різними приводами, включно із військовими навчаннями, шкодить Києву економічно, відлякуючи навіть потенційних інвесторів. У часи Порошенка, через дії росіян у Керченській протоці азовські порти вже зазнавали значних збитків. Ідея конвоїв вписується у військову доктрину Великої Британії зі збільшенням присутності в Чорному морі. Для США - це додатковий елемент впливу на Росію в регіоні, а Туреччина, яка перебуває у боротьбі з росіянами за найбільш потужну силу у Чорному морі може використати свою участь у цій історії для торгів з Кремлем у інших питаннях. У порівнянні з нечорноморськими країнами Туреччина не обмежена конвенцією Монтре. Американці та британці повинні будуть налагодити логістику перебування військових кораблів, ще й малих надводних тонажністю 30 тис. (обмеження конвенції Монтре) зі строком не більше 21 доби у Чорному морі. Це не буде серйозною проблемою для них, питання мобільності вирішуване, але Туреччина тут отримує ціле поле для дипломатичних маневрів як перед Заходом так і Росією. 

Варто зазначити, що практика військових конвоїв використовується у світі у зонах конфліктів, наприклад у країнах Африки, Нігерії, Кот-д’Івуарі, особливо в Аденській затоці, де тривають відкриті бойові дії, та ін. 

Для Москви це може стати тригером, який виправдає в очах внутрішньої аудторії нарощування присутності флоту та армії в Чорному морі. Втім, такі підходи Заходу суттєво зменшать реальну імовірність бойових дій в регіоні. Що і потрібно Україні.