Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
30.08.2017 14:34
Спір про місце проживання дитини: на чиєму боці тепер буде суд?
Дмитро МохнюкАдвокат, партнер у Адвокатському об'єднанні "Альфа Адвокат Консалтинг"
Рішення Європейського суду з прав людини у справі "М.С. проти України" може кардинально змінити судову практику у справах про визначення місця проживання дитини. Тепер і батько і матір матимуть рівні права у спорах про опіку над дітьми.
До недавнього часу судова практика в даній категорії справ була сталою – майже завжди суди ухвалювали рішення щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю. Така позиція ґрунтувалась на ст. 6 Декларації прав дитини, в якій зазначається: "малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю".
Верховний суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що дитина може бути залишена з батьком лише тоді, коли він доведе в суді наявність виняткових обставин неможливості визначення місця проживання дитини з матір'ю. На практиці, такими винятковими обставинам суди вважають наявність у матері психічної хвороби, наркотичної залежності, які були належним чином доведені батьком. Що цікаво, такі обставини як зайняття проституцією та нетрадиційна орієнтація матері суди не вважають як підставу для залишення дитини з батьком.
01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "М.С. проти України" в якому було констатовано порушення Україною прав батька при розгляді справи щодо визначення місця проживання дитини. На його основі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України вже видав інформаційний лист щодо необхідності врахування даного рішення в судовій практиці України.
Тепер при розгляді справ даної категорії суди повинні:
при вирішенні спору враховувати найкращі інтереси дитини, а саме: збереження її зв’язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є неблагополучною; забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним;
виходити з того, що батьки мають рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.
Трактування ЄСПЛ найкращих інтересів дитини у справі "М.С. проти України".
Суть справи: внаслідок сімейної сварки дружина забрала доньку і переїхала разом з нею в інше місце проживання, не повідомивши про це батька. Через три місяці батько знайшов дитину та забрав її до себе, при цьому стверджував що знайшов на тілі доньки синці, у зв’язку з чим наступного дня була здійснена медична експертиза наявних ушкоджень. За вказаним фактом було розпочате кримінальне провадження, яке в подальшому було закрите (не встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень). В цей період донька проживала з ним та дідусем і бабусею.
В подальшому, судовим рішенням шлюб було розірвано, а місце проживання дитини визначено з матір'ю. Апеляційна та касаційна інстанція залишили рішення без змін.
Оцінюючи критерій безпеки та захищеності дитини у цій справі, ЄСПЛ констатував, що твердження батька про ризик застосування матір'ю фізичного насильства до дитини був серйозним і заслуговував на більшу увагу з боку суддів.
Даючи оцінку стабільності середовища проживання дитини, ЄСПЛ звернув увагу, що дитина від народження жила не лише зі своїми батьками, а й разом з бабусею і дідусем, які піклувалися про неї. При цьому національні суди не взяли до уваги той факт, що дідусь та бабуся відігравали значну роль у житті дитини та не оцінили чи буде відокремлення дитини від бабусі і дідуся суперечити її інтересам.
Підсумовуючи, слід зазначити, що відтепер судова практика національних судів України може змінитись. З таким рішенням ЄСПЛ шанси батька дитини на визначення місця проживання дитини з ним значно зростають.
