Чи варто очікувати на покращення після набрання законом чинності?
15 грудня 2023 року, набере чинності Закон України «Про адміністративну процедуру», ініціатором прийняття якого у 2021 році виступило Міністерство юстиції. Закон унормовує відносини усіх органів, уповноважених здійснювати функції публічної адміністрації (органи виконавчої влади, органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування та інші суб’єкти, наділені владними повноваженнями), з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення їхніх адміністративних справ.
Чи дійсно настане новий етап у взаємовідносинах між особою та державою?
Законом встановлено критерії правомірності адміністративної процедури та законності адміністративних рішень: обґрунтованість, неупередженість, добросовісність, пропорційність, а також презумпція правомірності дій особи вперше набувають детального тлумачення на рівні закону, як і інші, до сьогодні декларативні, принципи.
До цього серед усіх загальних актів законодавства вони містилися хіба що у Кодексі адміністративного судочинства України і зі зрозумілих причин не могли бути застосовані у позасудовому адміністративному процесі. У актах спеціального законодавства такі принципи і критерії дуже часто не мали навіть мінімального тлумачення, через що застосовувалися державними органами вкрай рідко.
Також Законом встановлено права та обов’язки всіх учасників адміністративної процедури: як органів адміністрації та службовців, так і фізичних і юридичних осіб, також правила обчислення строків, представництва та вимоги до процесуальних документів, доказів та порядку їх дослідження. Законом передбачається і порядок адміністративного оскарження рішень владних органів.
Серед обов'язків публічної адміністрації, встановлених Законом, можна відзначити зобов'язання належним чином обґрунтовувати свої рішення, надавати особі можливість бути вислуханою та подавати докази, відкривати їй доступ до матеріалів справи, неухильно дотримуватися форми і змісту адміністративної процедури, передбаченої законом, в належному порядку інформувати особу про перебіг та результати розгляду її справи.
Законом також визначено вимоги до форми і змісту адміністративного акта, набуття ним чинності, підстави його недійсності або відкликання.
Загалом зрозуміло, чим надихалися автори: Закон можна назвати таким собі «процесуальним кодексом» для органів державної влади.
Верховний Суд – усьому голова
Однією із цікавих новел Закону є закріплення для публічної адміністрації обов’язку при застосуванні норм законодавства дотримуватися правових позицій Верховного Суду. Нарешті посилання на авторитетні висновки суду касаційної інстанції стануть дійсно вагомим аргументом при зверненні до адміністративного органу чи адміністративному оскарженні його рішень.
У яких випадках Закон не може бути застосований?
Як вказується у ч. 2 ст. 1 Закону, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час:
1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації про формування державної та регіональної політики, вирішення питань місцевого значення (місцевої політики), а також щодо врегулювання суспільних відносин;
2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про захист економічної конкуренції (крім справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання);
3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;
4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
5) оскарження процедур публічних закупівель.
Крім того, якщо та чи інша адміністративна процедура врегульована окремим спеціальним законом, то до неї має застосовуватися саме він. Щоправда, на практиці більшість процедур у законах лише згадуються, а їх порядок встановлено підзаконними актами (постановами Кабміну, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади), що автоматично ставить їх у підпорядкування до нового Закону за принципом вищої юридичної сили.
Який вплив справить Закон на правовідносини між особою та державним органом?
Звичайно ж, очікувати, що Закон зможе забезпечити абсолютну справедливість адміністративного провадження, не доводиться. Як і раніше, навряд чи усі справи за участю держорганів будуть вирішуватися у позасудовому порядку таким чином, аби результат задовольняв усіх їх учасників.
Проте по-справжньому важливими є новели Закону, які встановлюють чіткі принципи і стандарти адмінпроцедури на всіх її стадіях, у разі недотримання яких особа отримує новий і найголовніше дієвий важіль для відновлення її порушених прав та інтересів шляхом судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу. І це серйозно сприятиме захисту порушених у адміністративній процедурі прав.
У зв’язку із цим дуже важливим до вступу Закону у дію є детальне ознайомлення із ним усіх тих, хто часто стикається зі зверненням до владних органів або оскарженням їхніх рішень – чимало положень матимуть для них прикладний інтерес.
Отож, дуже скоро ми слідкуватимемо за тим, як зміниться підхід державних органів до виконання своїх обов’язків після того, як Закон набере чинності, і триматимемо руку на пульсі нової судової практики із його застосуванням на користь здорового ґлузду у відносинах між особою та державою.
