Літо. Сонце. Екстремізм

Але хто її вчить цю історію. Саме тому, Ісламська Держава, яка нібито дбає  про права мусульман, найбільше вбиває саме мусульман. І Росія, яка захищає «руській мір», найбільше тероризує те населення, яке і є російськомовним.

Червень продемонстрував подальше зростання військового протистояння на Донбасі. Сумна офіційна статистика говорить, що у першому місяці літа загинуло 37 військовослужбовців (35 – у попередньому), поранено - 266 (208 у травні). Щомісячні втрати незмінно зростають від березня – тоді загинув 21 військовий та 93 отримали поранення. А якщо взяти до уваги іншу – неофіційну статистику, то за 2015 рік загинуло 637 українських воїнів. Такі дані наводить Книга пам’яті загиблих за Україну. І це лише - до 12 травня.

Невпинно зростає число переселенців Так, за даними ДСНС протягом червня 21 тис. 881 особа стали переселенцями. 730 людей щодня втрачають житло і «голосують ногами» за Україну.

У червні відбулась перша спроба великого прориву бойовиків під Мар’їнкою. Перша після проголошеного у лютому перемир’я. Пізніше сепаратисти будуть розказувати, що це все самооборона. Самооборона на кшталт «відсунемо кордони білофінів від пролетарської столиці жидобендеровцев від Донецька». Але, як і у фінську війну, шапками закидати не вдалось. «Самооборона» на території, яка контролюється Україною, вимушено відступила, залишивши тільки по даним тієї сторони 20 двохсотих і 99 трьохсотих.

Ситуація стала показовою для оцінки ефективності «мінських домовленостей». Фактично, це показник, що сепаратисти не визнають легітимності цих домовленостей. А сам «Мінськ» більше використовується для того, щоб хтось виглядав миротворцем, а не окупантом. Та поки що навіть такий поганий мир – краще, ніж «руський».

Лише в останню декаду червня кількість втрат знизилась, що теоретично да є підстави стверджувати про певне затишшя на цій території. Але враховуючи схильність порушувати домовленості перед черговим засіданням у Мінську, можна спрогнозувати загострення до 7 липня. Тим більше, якщо йтиметься про відведення важкого озброєння до 100 мм, то можна здогадуватись з якої зброї «валитимуть» напередодні.

Перше завдання сьогодні – це пошук альтернативи «Мінську», створення нового – дієвішого формату переговорного процесу. До якого б прислухались, а не звітувались після нього про збільшення кількості обстрілів.

Липень – початок «мертвого сезону» в політиці. У нього навіть є офіційна дата – останній день засідання Верховної Ради – 17 число. Сьогодні можна прийняти хоч тисячу рішень про безпер ер вність роботи Верховної Ради, але вони не скасують квитків на моря у країни, де побудоване світле капіталістичне майбутнє. Війна війною, а відпустка за розкладом. Тому, до 24 серпня, все що треба прийняти, має бути прийнято за наступні 10 днів, а всі хто мають бути звільнені, - будуть звільнені, всі протести – проведені, весь бруд – вилитий.

Як показала практика – залякані депутати приймуть будь-що. Страх – рушій прогресу. Чи регресу. У будь-якому випадку, на нього завжди можна списати все що завгодно. Але, яка може бути довіра до органів влади, які сьогодні приймають одні закони «під тиском» натовпу, а завтра їх скасовують посилаючись на масовий тимчасовий дальтонізм у виборі кнопок для голосування та тимчасове порушення органів слуху.

І ще одна складність, яка відкриється уже у «мертвий сезон» - це сплата чергового платежу за кредитом. Ми, звичайно, можемо як Греція заявити, що краще відрубати собі руку, ніж домовлятись з кредиторами. Але думаю, що нас переконають. У Греції ж нема війни. І в них є економіка. І Євросоюз.

Та до 24 липня доведеться прожити у потоці новин на кшталт «усе пропало», «вони нас продали», «завтра долар по 40». А зі Сходу нам обов’язково «допоможуть» і сепаратисти, і країна Насздєсьнєт: щоб МВФ ретельно подумав, кого краще витягувати – нас чи Грецію. Тому на нас очікує пролонгація проблем навіть у мертвий сезон.

Та мабуть варто заспокоїти, МВФ у нас зацікавлений не менше, ніж ми в його грошах. Дві країни, які брали кредити у МВФ оголосять дефолт протягом місяця, - це удар по чиїм інтересам? Хто після цього захоче брати кредити у Міжнародного валютного фонду? Тим більше є такий кредитодавець як Китай, який уже скупив чверть боргів ЄС.

Але панікерів завжди було достатньо. Очікування гіршого – це той настрій, який сьогодні домінує у населення. Ідеальне середовище для розповсюдження негативних чуток. Особливо, коли держава не навчилась визнавати власні помилки.

І власне насторожує те, що насилля і залякування починають сприйматись як норма. Як реальний засіб досягнення цілей. Такий собі антиХемінгуей та «Прощавай, право».