Донбас – це Україна. Між гаслом і реальністю

Понад 6 тис. загиблих, з них - 1,5 тис. українських військовослужбовців. Можна сумніватись у заниженості цих даних, але навіть вони показують, яку криваву ціну довелось заплатити нашому народові за право бути народом.

Значні втрати і в економіці. За оцінками Уряду, в минулому році Донецька область втратила 31,5% виробництва, Луганська – 42%. У лютому цього року індекс виробництва у Донецькій області складав 40% від лютого 2014 р. Уряд на початку квітня заявив, що відновлення обійдеться мінімум у 1,5 млрд. дол. Голова Донецької ОДА О.Кіхтенко – 3,5 млрд. дол. І то – лише на перший час.

Зважаючи за величезну ціну, яку заплатив народ України за рік війни, нагальності набуло питання – що робить держава для закріплення успіху, для збереження під своїх контролем звільнених територій Донбасу

Перше, що цікавить людей після, безумовно, безпеки, - це спроможність утримувати себе і сім’ю. Тобто - елементарне працевлаштування. Офіційний рівень безробіття (у Донецькій – 11,8%, у Луганській – 11,3%) не суттєво перевищує загальноукраїнський (9,7%). Але, з огляду на ситуацію в економіці обох областей, можна впевнено говорити про значні ризики масового латентного безробіття – неврахованого, неоплачуваних відпусток. А до цієї проблеми додається і величезна кількість біженців (32% від 1,2 мільйонів), які перебувають на контрольованій Україною території Донбасу. Це значний тиск на ринок праці.

Друге – це житло. 11 268 зруйнованих житлових будинків на Донбасі і 7394 відновлених. Показник відновлення навіює оптимізм. Але, якщо ми візьмемо фінансовий зріз руйнувань, то покрито лише 10% збитків. Причому, в Луганській області цей показник кричущий – лише 0,5%. Всього ж завданих збитків житловому фонду – 716,3 млн. грн. Передбачених субвенцій Держбюджету на відновлення – 300 млн. Та, як показують заяви місцевої влади, є проблеми з надходженням коштів.

Найбільше збитків завдано дорожній інфраструктурі. На території, контрольованій Україною – на 3,7 млн. грн. Ускладнює питання те, що Держбюджетом не передбачено коштів на відновлення дорожньої інфраструктури Донецької та Луганської областей. А з усього бюджету Укравтодору лише 3,4 млрд. грн. спрямовуються на ремонт доріг. По всій Україні.

За даними різних соцопитувань, одна з основних загроз, яка турбує громадян, - це поновлення військових дій у їхньому місті. Загроза повернення бойовиків демотивує і державу, і місцеве населення до капітального відновлення. Тому держава має дати сигнал – сигнал безпеки. І в інформаційному просторі, - про те, що території будуть утримані. І на практиці, - через початок капітального відновлення і житлового фонду, і доріг, і економіки.

На заваді багатьом починанням стоїть окупація свідомості цінностями поляризованого суспільства. Мова ворожнечі живе не лише на Донбасі. З цієї проблемою – поділом українського суспільства на «хороших» і «поганих» живе і інша частина України. Англійський письменник Сомерсет Моем колись сказав: «люди понад усе люблять начепити на іншу людину ярлик, який раз і назавжди звільняє їх від необхідності думати». Зручно думати про бандитів та «вату» на Донбасі. Але, так само зручно думати Донбасу про «хунту» та «фашистів». Лише усвідомивши, що це міф, ми подолаємо розкол суспільства.

Але сьогодні держава не має ні загальної Стратегії, ні відповідальних у владі щодо повернення Донбасу. Тому більшість рішень є непослідовними, а частина – просто неприйнятими.

Шукати тих, хто винен можна довго. І безпосередні замовники війни мають понести відповідальність. Але так, щоб не перетворювати процес у «полювання на відьом».

Що робити? Дати сигнал Донбасу. Сигнал потрібності. Потрібності державі та українському суспільству. Через державну стратегію щодо Донбасу, через діяльність органів влади, через прямі видатки з держбюджету на відновлення. Дезорієнтовані люди мають не лише почути, але й відчути, що Донбас – це Україна.

У гібридній війні ми виграємо лише тоді, коли зрозуміємо важливість інших (не лише військового) фронтів – економічного, соціального, інформаційного. Тільки в такому випадку ми зможемо претендувати на перемогу.