З 25 листопада 2018 року впродовж 16 днів в Україні проходить ряд подій та заходів в рамках глобальної кампанії Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй (UNiTE) - «16 Днів активізму проти насильства щодо жінок».
Забезпечення гендерної рівності є викликом для України. Досягнення гендерного паритету в органах влади та публічного управління залишається актуальним завданням, незважаючи на здобутки та зміни на законодавчому й інституційному рівнях.
Деякі цифри щодо гендерної рівності в Україні
За даними ООН (TURNING PROMISES INTO ACTION: GENDER EQUALITY IN THE 2030 AGENDA FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT) майже 30% жінок України у віці 15 – 49 років поживають в трущобах, майже 6 % жінок України у віці 15 – 49 років були жертвами насилля, в тому 0,3% числі представниками правоохоронних органів або військовими. Розрив у середній заробітній платі між чоловіками та жінками (близько 25%) є ще одним проявом гендерної нерівності.
Щодо стану жінок у сільській місцевості, то нижче можна коротко ознайомитись з діаграмою.
Законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні
Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» прийнятий Верховною Радою України ще в 2005 році була поставлена мета досягти паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства, вперше було передбачено запровадження гендерно-правової експертизи.
Гендерно-правова експертиза полягає у проведенні критичної оцінки (аналізу) того, яким чином різниця в ґендерних ролях, діяльності, потребах, можливостях та правах впливає на жінок, чоловіків, дівчат та хлопчиків, в існуючій або запропонованій політиці, ситуації або контексті, та формуванні пропозицій з усунення дискримінаційних положень.
З 2005 року бачили Ви або може чули про те, що до певного нормативно-правового акту встановлена невідповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків? Тобто офіційно гендерної нерівності відсутні, але чи насправді так?
28 листопада 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи», а наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2018 року № 3719/5 були затверджені Методичні рекомендації з проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів. Нібито все добре, але які вимоги до експерта, який буде провити гендерно-правову експертизу? Поки що вимоги до експертів не оприлюднені, але громадські експерти вважають, що гендерно-правову експертизу повинен проходити кожний проект нормативно-правовий акт.
Взагалі 2018 рік був наповнений розробкою та прийняттям нормативно-правових документів у сфері гендерної рівності. Так 11 квітня 2018 року постановою № 273 Кабінет Міністрів України затвердив Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року. В січні Міністерство освіти і науки України розробило проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір – 2021», який був схвалений на Урядовому комітеті з питань соціальної політики та гуманітарного розвитку.
Щорічно на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ) підводять підсумки гендерної рівності. Критерії рейтингу гендерної рівності ВЕФ побудовані на питаннях:
- Чи мають жінки право на працю і отримують таку ж зарплату, як чоловіки?
- Чи мають жінки доступ до освіти?
- Чи можуть брати участь у політичному житті - обирати і бути обраними?
- Доступом до медицини - не тільки тривалість життя жінок, а й співвідношення жінок і чоловіків у певному суспільстві?
За даними ВЕФ збільшення доступу жінок до політичного життя і ринку праці сприяло скороченню глобального розриву між статями протягом минулих 10 років. На думку вчених та економістів, гендерна рівність є запорукою сталого розвитку країни.
На мою думку, ми можемо обговорювати актуальність гендерного питання в Україні, проводити гендерно-правову експертизу актів законодавства та проектів нормативно-правових актів, говорити про економічний розвиток країни, але без підняття рівня свідомості та освіченості населення України про права, обов’язки та можливості боротьби за свої права ми не досягнемо соціального та економічного розвитку в цілому.
Повага один до одного, дотримання вимог міжнародного законодавства та чинного законодавства України, проведення просвітницької роботи та підвищення культури населення буде запорукою забезпечення гендерної рівності в суспільстві і як наслідок - сталого розвитку країни.
