Конкурс до Верховного Суду. Остання барикада

Коли у листопаді 2013 року я вирішила закрити власний юридичний бізнес,  я навіть уявити не могла, що зможу знову повернутись до юридичної кар’єри. На той час була якась втома, стало нецікаво. Глобально нецікаво. А це - чи не найголовніший критерій, за яким я вирішую, чим займатись. Але мудрі люди кажуть never say never. І от, here we are - я подала документи на конкурс до Верховного суду.

Мій вибір - К а саційний господарський суд. «Хозяйка» - як кажуть у народі. Трохи вагалася, обираючи між цивільним та господарським, але все ж таки більш ніж 15 років досвіду саме як бізнес-адвоката перемогли.

Знайомі та друзі, коли дізнаються, що подала документи на конкурс до Верховного суду намагаються шуткувати «знову на ті ж граблі», «ти що наївна». А я вірю. Бо знаю, що  реформа судової влади – це наша остання барикада .

Чому?

По-перше, це виклик. Я погоджуюся з тезою, що сьогодні «відповідальні лідери повинні бути готові прийти до влади». Для судової системи це означає, що лідери юридичного бізнесу також повинні бути готові  прийти до Верховного суду. Часто кажуть, що стати суддею Верховного суду – це мрія кожного юриста. У мене такої мрії не було (була інша, але про неї іншим разом). У моїй родині багато юристів, і ще з шкільного віку я знала, що буду юристом. Проте ніколи не мріяла бути суддею. Адвокатом – так, суддею  - ні. Але я знаю точно, що одна людина в нашій родині точно тішиться з мого вчинку. Це мій дідусь – Аполлінарій Степанович Вронський, який у післявоєнний час пройшов шлях від судді районного суду до члена Верховного суду УРСР (1962-1983 р.р.). Він завжди мріяв, щоб хоч один з його 7 внуків став суддею. Принаймні,  я спробую.

По-друге, це круто. Круто – це значить цікаво!  Глобально цікаво. Створите щось нове. Правильне. Sustainable (стале).  Ніколи раніше  не зустрічала термін sustainable courts, але якщо вже є sustainable fashion, то чому б не бути sustainable justice. На мою думку, одним з ключових факторів невдалого впровадження реформ в уряді, була відсутність наступництва. У більшості випадків, ті, хто починали реформи, вже їх не продовжують. А це втрата і часу, і початкових зусиль. Судді Верховного суду обираються безстроково. І це також є гарантією їх незалежності. Звичайно, змінити систему за рік чи два важко, але, якщо ініціатива йде з самого верху, то це значно полегшує завдання.

По-третє. Вже серйозно. Сьогодні вже очевидно, що без реформи судової влади ніяк не обійтись. Ми скаржимось, що корупція залишається. Але хто ж має карати корупціонерів? Так, правильно, суд. Новий суд. Ми скаржимося, що немає інвестицій в економіку, іноземні інвестори йдуть з країни, а нові не приходять. Основна причина - немає гарантій захисту їхніх інвестицій. Хто має захищати такі гарантії? Так, правильно, суд. Новий суд. І, насамкінець, саме головне. Пересічний громадянин залишився сам на сам зі своїми проблемами.  Довіра до судової влади є близькою до нуля. Забезпечення дієвого захисту прав громадян повинне стати чи не основною метою діяльності всієї реформованої судової системи.

А як же екологія?

Майже р і к, з травня 2015 до червня 2016 я працювала заступником міністра екології та природник ресурсів України з питань європейської інтеграції. Останні два місяці виконувала обов’язки міністра. Переконана, що екологія - це не щось специфічне та вузьке, а стиль життя, та, перш за все, ставлення до оточуючих. І вона зажди буде моїм пріоритетом у житті, як і розуміння того, що все що відбувається у світі є взаємопов’язаним. Не знаю, чи зрозуміють члени ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів України) як юристи деякі з аргументів мого мотиваційного листа, але колеги з екотабору точно оцінили б. Починається лист саме з посилання на те, що у вересні 2015 року в рамках ювілейної 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку нові Цілі Сталого Розвитку на період 2016-2030 р.р.  І це не випадково. Я впевнена, що ані судова реформа, ані будь-яка інша реформа не може впроваджуватись окремо від тих процесів, що відбуваються в країні, та в усьому світі. 

Приймаючи Цілі Сталого Розвитку як орієнтир для подальшого розвитку в глобальному масштабі, Україна погодилась, що верховенство права, рівний доступ до правосуддя та створення ефективних судових інституцій, є для неї пріоритетами. Саме ці чинники і  зумовлюють, серед іншого, проведення сьогодні судової реформи. Адже світовий досвід свідчить, що передумовами досягнення всіх без винятку цілей сталого розвитку є, перш за все, чесна та прозора влада, викорінення корупції, створення сталих демократичних інституцій, їх суспільна підтримка тощо.