Вакцинація на первинці вимагає змін

Реформа надання медичної допомоги постійно вказує на багато проблемних моментів в організації охорони здоров’я в нашій країні. Не дивно, що проблемних моментів виникає багато і при трансформації цієї системи.

Зокрема, одним з болючих питань, яке поки не має чіткого шляху вирішення, є можливість лікаря первинки, який працює як підприємець, та й навіть невеликого приватного закладу, чи групової практики лікарів, забезпечити надання усіх гарантованих державою медичних послуг.

Перелік таких послуг визначаються в нормативних документах. Згідно умов договору з Національною службою здоров’я України, лікар первинки має забезпечити їх надання пацієнтам, які обрали його своїм сімейним лікарем, щоб отримувати фінансування від НСЗУ за рахунок коштів на охорону здоров’я населення.

Питання у лікарів, які розглядають цей перелік, виникає багато – і з приводу діагностики/аналізів, і з приводу вакцинації, паліативної допомоги, листків непрацездатності. І багато іншого. Тому що в нашій забюрократизованій (маємо надію, поки що!) державі, до кожної дії треба декілька папірців, звітів, дозволів і ліцензій. І це не враховуючи ще того регуляторного тиску, з яким новоспечений підприємець (який перш за все лікар) стикнеться під час ведення свого молодого та соціально-чутливого бізнесу.

Сьогодні мова про вакцинацію. Вакцинація в усіх країнах користується одним з найвищих пріоритетів в галузі охорони здоров’я, тому що, як не банально, це економічно вигідно для держави. Деякі люди, звісно, вважають, що вакцини - це змова масонів, чи рептилоїдів, але, зараз не про це. Не дивно, що в переліку медичних послуг, які має забезпечити первинна ланка надання медичної допомоги, є профілактичні втручання, в тому числі вакцинація. Проте, як часто це буває у нас, обов’язки поклали, але як їх виконати лікарю первинки, не вирішили.

Пересічному громадянину не дуже зрозуміло обурення медиків. Що тут такого, начебто. Набирай, та й коли ))) Але, є багато неочевидних зі сторони «але».

Основні з них наступні.

1)      Вакцина, яка закуповується державою, розподіляється МОЗ через місцеві органи виконавчої влади лише по державним та комунальним закладам охорони здоров’я. Приватний лікар/заклад в більшості випадків не може закупити цю вакцину, особливо за такою ж ціною.

2)      Вакцина (будь-яка, не лише закуплена за бюджетні кошти) може вводитися і зберігатися в приміщеннях, вимоги до яких досить суворі і визначені нормативно.

3)      Про використану вакцину і вакцинованих подається звітність, заповнення якої потребує часу і навичок.

З цих проблем витікають й інші. Але й описаних достатньо для того, щоб лікар первинки, який починає приватну практику, не міг виконати умову, про забезпечення вакцинації за договором з НСЗУ.

Друге і третє питання – це мікс об’єктивно необхідних вимог (холодовий ланцюг, безпечні ін’єкції і спостереження за вакцинованими, належна статистика, тощо) з бюрократією. Їх реально виконати, проте їх виконання тягне за собою витрати на влаштування та комплектація окремого приміщення, холодильники, персонал, ведення документації, час на навчання, перевірки і т.п. Безперечно, це важливі питання, тому що без дотримання належних умов зберігання і поводження з вакцинами вакцинація не може проводитися, а без відповідної звітності, не можуть плануватися закупівлі, вестися статистика і так далі. Проте багато з цих правил не є адекватними – щось потрібно додати, щось потрібно скасувати. Але повторюсь, що виконати їх реально, якщо є фінансова можливість.

А от перше питання лікарем, чи приватним медзакладом не має вирішення через існуючі нормативні положення щодо закупівлі і розподілу ліків та імунобіологічних препаратів за кошти державного бюджету.

Які шляхи вирішення можуть бути?

Найпростіший шлях, який потребує мінімальних змін у законодавство, - це надати можливість надавачу первинної медичної допомоги, який уклав договір з НСЗУ, після огляду направляти пацієнтів для вакцинації в будь-який кабінет вакцинації державного або комунального закладу первинки, який без будь-яких інших вимог проводить потрібне щеплення. А такі заклади мають отримувати певну компенсацію від НСЗУ за вакцинацію, і приймати для щеплень пацієнтів за направленням будь-якого лікаря первинки, не влаштовуючи штучних перепон для вакцинації.

Чи має від цього зменшуватися фінансування лікаря, який направляє? На перший погляд так, а на другий дуже спірно.

Такий шлях вигідний державі, тому що забезпечує збереження централізації і контролю за розподілом вакцин, їх зберіганням, використанням, статистикою, зменшує витрати на розподіл і т.п. Також вигідний пацієнтам, які можуть сміливо укладати декларацію з улюбленим лікарем, без шантажу з боку комунальних закладів, які відмовляються вакцинувати не своїх пацієнтів. Тому, як на мене, держава має фінансувати додатково ці витрати.

Чи можливі інші варіанти? Звісно, проте вони потребують більших змін в законодавстві, хоча і призведуть до більш якісних результатів через деякий час.

Можливо запровадити розподіл також і на користь лікарів, які практикують приватно. Проте це одразу, фактично, дасть підстави вимагати від усіх лікарів організації кабінету щеплень, звітність і т.п. Крім того, необхідно продумати і впровадити систему контролю за правильністю зберігання і введення вакцин (це на сьогодні проблема і в існуючих кабінетах щеплень, а децентралізація збільшить її масштаби), або певне ліцензування/сертифікацію лікарів і медсестер, які проводять вакцинацію. Також, необхідні зміни в податкове законодавство, тому що вакцини, отримані безоплатно від держави, одразу стануть предметом цікавості фіскальної служби.

Тому, як на мене, якщо такі зміни запроваджувати, то має бути збережена можливість направлення до інших закладів для вакцинації. Не усі будуть готові займатися додатковою бюрократією і організаційними змінами.

Також, є ще варіант, який мені, особисто, дуже подобається. Це створення окремих суто державних/комунальних центрів, до яких на роботу перейде частина працівників з існуючої мережі місцевих органів та закладів охорони здоров’я, які візьмуть на себе усі питання з замовлення і отримання вакцин, їх зберігання, навчання медсестер, вакцинації, статистики, звітності. В ці центри вакцинації за направленням лікарів (і приватних і державних/комунальних) будуть звертатися усі пацієнти за отриманням вакцинації за кошти бюджету, і їх фінансування буде окремо виділятися з бюджету НСЗУ. Працівники мають отримувати гідну зарплатню і суворо контролюватися на предмет дотримання правил поводження з вакцинами.

Цей варіант, окрім спрощення бюрократії для лікарів первинки, підвищення контролю за процесом вакцинації населення, забезпечує розділення на етапі вакцинації потоків здорових пацієнтів, які звертаються до лікаря за профілактичною вакцинацією, і хворих, які звертаються до лікаря за лікуванням.

Такі центри вакцинації успішно працюють в деяких інших країнах, можливо є сенс вивчити їх досвід.

Який саме шлях для України – предмет обговорення серед лікарів і органів управління. В будь-якому випадку, вже видно, що без змін в цьому питанні, реформа первинки не запрацює так, як повинна. Тому слід починати з малого – перший описаний тут варіант,  і продовжувати думати над вдосконаленням системи вакцинації населення.

Олексій Тараканов,
спеціально для ГО «Платформа Здоров’я»
в рамках "Програми комплексної підтримки лікарів первинної ланки".