Транспортно-експедиторські послуги та нерезиденти: ПДВ аспекти

Огляд актуальної судової практики щодо ПДВ при наданні та придбанні транспортно-експедиторських послуг у нерезидентів

Податковий кодексУкраїни категорично вказує, що місце постачання транспортно-експедиторськихпослуг для цілей податку на додану вартість (ПДВ) визначається замісцезнаходженням отримувача (пп. «ж» п. 186.3). Відтак, наданнятранспортно-експедиторських послуг українськими компаніями іноземним замовникамне оподатковується ПДВ, тоді як у разі придбання таких послуг за кордоном українськакомпанія зобов’язана складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податковихнакладних (ЄРПН) податкову накладну.

У цьому матеріаліна прикладі судових рішень розглянемо окремі деталі, на які звертають увагуподаткові органи при перевірці правильності оподаткування податком на доданувартість транспортно-експедиторських послуг.

Надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування(ТЕО) замовникам-нерезидентам – без ПДВ

У справі№815/5739/16 Одеський окружний адміністративний суд розглядав питаннязастосування 20% ПДВ до операцій з надання українським платником податківтранспортно-експедиційних послуг компанії-нерезиденту.

Так, податківцістверджували, що платник податків, уклавши договір транспортно-експедиційногообслуговування вантажів, насправді надав послуги перевезення, а тому нарахувалиподаткові зобов’язання з ПДВ. Ключовим аргументом податківців була умовадоговорів, за якою до вартості послуг транспортного експедирування включаласьяк винагорода експедитора, так і вартість витрат на оплату послуг інших осіб.Податківці вважали, що фіксована ставка, яка «враховує як винагороду, так івитрати експедитора», спростовує належність договорів до категорії угод натранспортно-експедиторське обслуговування.

Суд попередньозазначив, що закон про транспортно-експедиторську діяльність не забороняєпоєднувати різновиди плат у загальній ціні договору та не вимагає чіткогорозподілу в ціні договору між платою експедитору та його витратами.

Дослідившидокументи, складені за результатами спірних операцій, суд зазначив, щовинагорода платника визначається на підставі первинних документів, якіпідтверджують загальну вартість наданих нерезиденту послуг, а також документів,що підтверджують витрати платника на оплату третіх осіб.

Стосовнодоговорів про транспортно-експедиційне обслуговування, укладених платником, судвказав, що ними встановлений обов’язок платника на здійснення власне організаціїперевезень та інших допоміжних послуг, а не безпосереднє перевезення вантажівзамовника. Суд також підкреслив і таку ознаку, як неможливість надання цим платникомподатків послуг перевезення з огляду на відсутність у розпорядженні цього платникавідповідних активів.

Зрештою, суд,зіславшись також на узагальнюючу податкову консультацію №610 від 06.07.2012 р.(УПК №610), визнав донарахування ПДВ безпідставним. Суд апеляційної інстанціїзалишив розглядувану постанову без змін.

Таким чином, спробапоєднання у договорі про надання транспортно-експедиторських послуг винагородиекспедитора та його витрат «під одним дахом» у вигляді фіксованої суми ворожесприймається податківцями і підвищує ризики донарахувань, що зумовлюєнеобхідність платників податків звертатися до суду.

Придбання транспортно-експедиційних послуг унерезидентів – оподатковується ПДВ на загальних підставах

У справі№823/464/17 Черкаський окружний адміністративний суд розглядав питанняправомірності донарахування ПДВ платнику податків за наслідками придбання ним укомпанії-нерезидента послуг з перевезення вантажу.

Як зазначив суд,платником податків були укладені договори на перевезення вантажу у міжнародномусполученні зі словацькою компанією. Платник вважав, що оскільки транспортніпослуги були надані йому нерезидентом, податкове законодавство виключає їхоподаткування з огляду на норми 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України (ПКУкраїни), за якими місце постачання послуг визначається відповідно до місцяреєстрації постачальника послуг (у даному випадку – компанії-нерезидента).

Проте, дослідившиакти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд зауважив, що послугами, які вних зафіксовані, є «транспортно-експедиційні послуги».

Застосовуючинорми права до обставин справи, суд обрав норму, яка врегульовує питанняоподаткування ПДВ саме тієї послуги, яка була зафіксована у первиннихдокументах (транспортно-експедиційніпослуги), а не у назві договору (перевезеннявантажів). Відтак, суд відхилив посилання платника на п.186.4 ст. 186 ПКУкраїни.

Суд дійшовчіткого висновку, що «якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту,то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість назагальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом [платникомПДВ] чи нерезидентом надаються такі послуги)». За наслідками апеляційного провадженнярозглядувана постанова залишена без змін.

Розглядуванапостанова вкотре демонструє важливість коректного заповнення первиннихдокументів, зокрема, за господарськими операціями перевезення /транспортно-експедиційного обслуговування, для цілей прогнозування обсягуподаткових зобов’язань та податкового планування, а також побудови міцноїправової позиції у податковому спорі.