Практика ВГСУ: правила оспорювання позики як кабальної

Постанова Вищого господарського суду України від 19 січня 2017 року. 

Справа № 910/12137/16. 

Суть справи: 

03.03.2016 між ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (позикодавець) та Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" (позичальник) укладено договір позики № 03/03-16, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець передає у позику позичальникові продукцію (дизельне паливо) до 18.03.2016, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві продукцію такої ж якості та не нижчої якості до 31.03.2016. Договір є безвідсотковим.  

Відповідальність позичальника за договором:

- Згідно з п. 4.3 договору у разі порушення строків повернення продукції позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 1% від суми продукції, переданої у позику, за кожний день прострочення повернення.

- Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, що у разі неповернення та/або прострочки повернення продукції позичальником позикодавцю в строк, позичальник оплачує вартість неповернутої продукції, виходячи з оціночної вартості продукції, протягом 5 банківських днів з моменту порушення своїх зобов'язань.

- Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення позичальником своїх зобов'язань, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позичальник вимагав визнати недійсними путнкти договору позики, що встановлювали відповідальність (п.п. 4.3 – 4.5) вважаючи, що вказаний договір був підписаний під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Суди 1-ої та 2-ої інстанцій відмовили у задоволенні позову, зокрема, з огляду на те, що позивач міг передбачити можливість оскарження процедури закупівлі, на що він посилається як на підставу виникнення скрутного становища з запасами палива на залізниці (оскарження процедури закупівлі спричинило призупинення підписання договору з відповідачем - переможцем конкурсних торгів на закупівлю дизельного палива), враховуючи, що умови здійснення закупівель, зокрема можливість оскарження рішень замовника, визначені законом та відомі позивачу. При цьому позивач є підприємством державного значення, яке безумовно повинно мати плани закупівлі необхідної кількості палива. Твердження позивача про критичні запаси палива на залізниці на момент укладення договору позики від 03.03.2016 № 03/03-16 не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, укладаючи вказаний договір позики, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення визначили його умови, зокрема, щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань (пункти 4.3, 4.4, 4.5), з якими позивач фактично погодився, враховуючи, що договір від 03.03.2016 був підписаний без зауважень та заперечень з боку останнього повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Докази незгоди позивача з вказаними умовами договору позики 03.03.2016 при його укладенні чи намагання внести будь-які зміни чи пропозиції до нього в матеріали справи відсутні.

ВГСУ погодився з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Правові позиції ВГСУ: 

1) Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, без наявності насильства, помилки або обману, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити саме через ці обставини і на вкрай невигідних умовах саме для усунення або зменшення вказаних тяжких обставин.

Ознаками такого правочину є: (а) наявність у однієї сторони тяжких обставин, які примушують укласти правочин на завідомо вкрай невигідних умовах; (б) усвідомлення іншою стороною безвихідної ситуації контрагента і навмисне її використання з метою збагачення або отримання іншої вигоди.

2) Вкрай невигідні умови - це не просто невигідні умови, які можуть бути в будь-якій ситуацій, а їх крайність полягає в тому, що наслідки укладення такого  правочину створюють для учасника ще більш тяжку ситуацію, ніж та, в якій він перебував до його укладення.

3) Позивач має довести сукупність фактів, які складають юридичний склад так званого "кабального" правочину, а саме: (а) збіг тяжких обставин, які сталися у нього; (б) явно невигідні для нього умови укладення правочину; (в) причинний зв'язок між тяжкими обставинами і укладенням правочину на вкрай невигідних умовах; (г) обізнаність іншої сторони про вказані обставини і використання їх для своєї вигоди.

4) Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання може бути визнано недійсним, якщо можна припустити, що правочин в іншій його частині (основне зобов'язання) був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

5) Необхідно довести, що оспорювані частини правочину по своїй суті не є істотними умовами, які впливають на дійсну волю сторін щодо укладення такого правочину. Як вбачається зі змісту договору позики від 03.03.2016 позика надавалась на безвідсотковій основі, однак на незначний строк і під значний відсоток штрафних санкцій. Отже, виходячи зі змісту умов вказаного договору, неможливо дійти висновку, що без включення до нього умов стосовно відповідальності (штрафу, пені), останній був би вчинений взагалі.

Встановлення факту ознак "кабального" правочину в частині одних його умов є наслідком недійсності правочину в цілому, оскільки суть окремих умов такого правочину стосується суті всього правочину, а відтак неможливо зберегти силу за окремими його частинами.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір позики за своєю правовою природою є строковим договором, а відтак умова щодо строку повернення позики, внаслідок порушення якої настає відповідальність, передбачена договором, не може бути погоджена на інших умовах, ніж сама відповідальність, яка за своєю суттю є лише забезпеченням виконання основного зобов'язання.

6) Відповідальність, передбачена договором позики, є обов'язковою умовою для договорів позики та визначена на законодавчому рівні.