Володимир Зеленський і міфологія Будапештського меморандуму
“Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки визначених Будапештським меморандумом для відновлення її державного суверенітету і територіальної цілісності?”
Ось так звучить п’яте і найбільш дивне питання цього "опитування", ініційованого Президентом України, яке мало би відбутися 25 жовтня 2020 року.
Оскільки тему Будапештського меморандуму часто експлуатувалась у ЗМІ (особливо з пропагандистською метою), вкрай важливо розуміти, про що насправді говорить цей документ. На жаль, в масовій свідомості присутні стійкі міфи щодо цього меморандуму, які необхідно долати.
Отже, цей Меморандум був підписаний 5 грудня 1994 року у Будапешті (звідки і його неофіційна назва) Україною, США, Сполученим Королівством та РФ у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Китай і Франція як дві держави з ядерним статусом також надали офіційні односторонні заяви з цього приводу.
Перше питання, яке виникає — неочевидне, мабуть, на момент підписання, але дуже і дуже очевидне сьогодні — це назва самого документу: про гарантії чи про запевнення безпеки? Англійською цей документ називається як “on Security Assurances” (швидше “запевнення”, ніж “гарантії” безпеки, хоча допускається синонімія цих термінів), а російською і українською вона звучить як “про гарантії безпеки”. Цікаво, що, відповідно до умов самого Меморандуму, три мовні версії документа є рівнозначними (having equal validity).
Друге питання — чи дійсно “держави-гаранти” (назвемо їх так) зобов’язувалися допомогти Україні в разі агресії проти неї. А от тепер уважно читаємо текст п. 4 Меморандуму:
“Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією З ВИКОРИСТАННЯМ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ.”
Тобто, якщо проти України як без’ядерної держави не використають ядерну зброю, то ніяких обов’язків домагатися негайних дій з боку РБ ООН у “держав-гарантів” немає. І це чудово розуміли всі підписанти.
Про що ж тоді цей Меморандум? Про зобов'язання "держав-гарантів" утриматися від застосування сили проти України. Цим документом РФ, Сполучене Королівство та США підтвердили:
1) повагу до незалежності, суверенітету та існуючих кордонів України;
2) зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України;
3) що їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;
4) зобов'язання утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги;
5) що вони не будуть застосовувати ядерну зброю проти України, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників з боку України в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.
Крім того, всі 4 держави погодилися проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.
Чи варто казати, що дехто з підписантів (не буду показувати пальцем) постійно порушував цей Меморандум ще задовго до подій 2014 року? Чи передбачив цей документ якісь санкційні механізми в разі його порушення однією зі сторін? Як бачимо, не передбачив. Та й навіть, якби і передбачив, чи це б налякало державу-агресора? Сумніваюся. І так само сумніваюся у доцільності та змістовності такого питання на "всенародному опитуванні".
- Пенсійна рулетка Андрій Павловський вчора о 19:35
- Чому у відпустках приймають рішення про звільнення? Ольга Малахова вчора о 17:10
- Made in Vietnam, approved in Kyiv: схема по-новому Дана Ярова вчора о 17:02
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір 10.07.2025 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова 10.07.2025 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар 10.07.2025 14:36
- У кожному дроні – сертифікат світової байдужості Дана Ярова 10.07.2025 12:05
- Бізнес з країнами Близького Сходу: що потрібно знати про гроші, темп і традиції Любомир Паладійчук 09.07.2025 21:38
- Фінансова свобода: що ми насправді вкладаємо у це поняття? Олександр Скнар 09.07.2025 14:34
- Нова ера на енергетичних ринках: кінець диктатури цін Ксенія Оринчак 08.07.2025 16:49
- Український бізнес на Близькому Сході: культура, право і підводні камені Олена Широкова 08.07.2025 16:12
- Замість реформи – репертуар. Замість дій – кастинг на премʼєра Дана Ярова 08.07.2025 15:54
- Преюдиційне значення рішення МКАС при ТПП України для інших спорів: правовий аналіз Валентина Слободинска 08.07.2025 14:47
- Чому бізнес-коучинг стає все більш затребуваним? Олександр Скнар 08.07.2025 14:27
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? Андрій Лотиш 08.07.2025 14:03
- Пенсійна рулетка 167
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ 149
- Медіація у бізнесі: чи готові українські компанії до альтернативних рішень? 105
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? 52
- Справи про міжнародне викрадення дітей в світлі практики Верховного Суду 51
-
"Цифри шокують". Гетманцев оприлюднив дані про найбільші в Україні пенсії
Фінанси 15695
-
Борги українців продають на аукціонах. Що це значить для боржників?
Фінанси 7738
-
Перший випадок зворотної релокації: у Чернігові запустили фабрику, привезену з Польщі
Бізнес 5300
-
Банк ЄС анонсував 600 млн євро для України: найбільша сума – на відновлення ГЕС
Фінанси 4933
-
"По-справжньому довіряти одне одному": сім фраз, які використовують пари з міцною довірою
Життя 4839