Реформування інституту пайової участі у розвитку інфраструктури міста

Створення нових об’єктів нерухомості неодмінно тягне за собою потребу у розширенні інфраструктури місцевості. Для покриття відповідних витрат територіальної громади статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на даний час передбач

Створення новихоб’єктів нерухомості  неодмінно тягне засобою потребу у розширенні інфраструктури місцевості. Для покриття відповіднихвитрат територіальної громади статтею 40 Закону України «Про регулюваннямістобудівної діяльності» на даний час передбачена обов’язкова сплатазамовником будівництва пайової участі у розвиток інфраструктури населеногопункту, у якому таке будівництво здійснюється.

Зазначеназаконодавча норма є основою для прийняття органами місцевого самоврядування їхвласних порядків залучення відповідного платежу.

Закон України «Прорегулювання містобудівної діяльності» передбачає договірні правовідносини міжорганом місцевого самоврядування та замовником будівництва об’єкта нерухомостізі сплати пайової участі.  Утім правоваприрода відповідного договору має певні особливості – вони обумовлені чіткимиприписами Закону та місцевих порядків.

Попри чітке,передбачене Законом, регулювання інституту пайової участі у розвиткуінфраструктури населеного пункту, виконання його положень на практиці викликаєчимало нарікань. Для представників будівельної галузі сплата пайової участі, якправило, асоціюється із бюрократією та корупцією. Однак, найбільшпроблематичним питанням залишається використання коштів, що надходять домісцевих бюджетів від сплати пайової  участі.

Активніреформаторські процеси в нашій державі не залишили осторонь і пайову участь.Те, що найближчим часом правове регулювання інституту пайової участі зазначаєзмін є очевидним з огляду на кількість відповідних законодавчих ініціатив,зареєстрованих в Верховній Раді України. Законопроекти, які будуть розглядатисянародними депутатами, містять різні погляди на одну й ту ж саму проблему, тапропонують кардинально відмінні шляхи її вирішення.

Так, народнийдепутат Петро Сабашук пропонує взагалі пайову участь скасувати. Його відповіднапозиція висловлена у проекті Закону України «Провнесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(щодо скасування  пайової участі урозвитку інфраструктури населеного пункту)», зареєстрованому в Парламенті 10грудня 2015 року за реєстраційним № 3610. Кардинально проти прийняттязаконопроекту Асоціація міст України, оскільки його реалізація призведе дозменшення надходжень до місцевих бюджетів. Не підтримує проект Закону й Головненауково-експертне управління Верховної Ради України. Комітет Верховної РадиУкраїни з питань запобігання і протидії корупції не виявив корупціогеннихфакторів у положеннях законопроекту, утім зауважив, що реалізація його положеньможе спровокувати корупційний тиск на замовника будівництва об’єкта нерухомостіз боку посадових осіб усіх гілок влади.

Слідзазначити, що окрім ліквідації інституту пайової участі, Петро Павлових хочезаборонити передбачення у технічних умовах необхідностібудівництва замовником інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктурипоза межами його земельної ділянки. Приваблива для замовника будівництва, наперший погляд, норма несе в собі чимало ризиків для всіх суб’єктівправовідносин у сфері містобудування, оскільки в переважній більшості випадків,без будівництва таких мереж функціонування новозбудованого об’єкта буденеможливим. 

На відміну від вищевказаногозаконопроекту, проектами законів України «Про внесення змін до статті 40 Закону України"Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо забезпечення житловихправ громадян) (реєстр. № 4282 від 21.03.2016), внесеним народним депутатомУкраїни Міщенком С.Г., та «Про внесення змін до Закону України «Про регулюваннямістобудівної діяльності» щодо пайової участі» (реєстр. № 4243 від 16.03.2016), внесеним народним депутатом Бубликом Ю.В.,пропонується окрім сплати пайової участі зобов’язати замовника будівництва  передавати певнучастину житлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках у власністьтериторіальних громад.

У пояснювальних запискахдо обох законопроектів основною метою  їхприйняття задекларовано забезпечення житлом осіб, потребуючих поліпшенняжитлових умов, зокрема учасників АТО, вимушено-переміщених осіб та іншихкатегорій громадян.

Утім обидвазаконопроекти об’єднані суттєвим недоліком: вони не враховують те, що житловібудинки розподіляються на класи. Формування ж бази житла для осіб, якіперебувають на квартирному обліку, за рахунок житла   «еліт» та «преміум» класів, щонайменше єнелогічним. Окрім цього, вказане неодмінно потягне за собою нові хвилікорупційних зловживань при розподілі житла.  

Процентневідношення житлових приміщень будинку, які наразі пропонується передавати вкомунальну власність, до його загальної площі є незначною: проектом реєстр. №4282 передбачено передачу 1,25 % житлових приміщень, а законопроектом реєстр. №4243 – 3 %. Водночас, запровадивши відповідне положення, Верховна Рада Україниможе постійно підвищувати ці показники, що, в свою чергу, впливатиме навартість житла.

Слід також окремозвернути увагу на те, що заборона вимагати від замовника будівництва окрімсплати пайової участі передачі будь-яких матеріальних цінностей булапередбачена на законодавчому рівні ще  зжовтня 2008 року у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін додеяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня2008 року № 509-VI.

Серед законодавчихініціатив, що наразі перебувають на розгляді Парламенту, також законопроекти,положення яких направлені  на зменшеннярозміру пайової участі у разі будівництва об’єктів промисловості та сільськогогосподарства (законопроекти реєстр. № 4108 від 18.02.2016 та реєстр. № 2446 від20.03. 2015).

Тож очікуємо, якуіз вищевказаних ідей підтримає Верховна Рада України.

Наразі існує багатодумок з приводу того, що інститут пайової участі є «архаїзмом» та потребуєзаміни іншим механізмом залучення коштів у розвиток інфраструктури населеногопункту, який дозволить забезпечити спрямування відповідних коштів безпосередньона спорудження інженерних мереж та об’єктів соціального призначення.

Але очевидним є те,що при нинішньому стані економіки важливо витримати баланс між фінансовими потребамитериторіальних громад та навантаженням на особу, якою провадиться будівництво.