Антибюрократична революція

На річницю Першої світової війни, у рік 2014 українці зібралися і, як то водилося у козаків, скинули свого президента. Втративши під час цього протесту біля сотні своїх найкращих громадян, що переважно були представниками середнього класу, або, як то кажуть по-модньому – фрілансерами, країна отримала агресію з боку свого братнього північного сусіда.

Хтось назвав це РЕВОЛЮЦІЄЮ ГІДНОСТІ, насправді це була:

АНТИБЮРОКРАТИЧНА

РЕВОЛЮЦІЯ.

Із двох систем керування суспільством - совєтсько-азійською та європейською – українці, поклавши своє життя, обрали європейську. І це був свідомий вибір із зброєю в руках між азійським минулим та європейським майбутнім. Азійська система запанувала на теренах України з часів підписання Переяславської Ради: покріпачення селян та фермерів, ліквідація міського самоврядування, купівля правлячих еліт, розбещення золотої молоді та підпорядкування їх Кремлю. Надавши нам видиму самостійність, Росія, як правонаступниця СССР, всіляко насаджувала в Україні свою модель: це – Ординський цар, який підтверджує свою владу «ярликом» що отримав у Москві, завойовники-кочевники без роду племені (хто служив в совєтській армії знає: люди з Казахстану направлялися в Київ та Львів, а зі Львову – в Сибір та Архангельськ; Таким чином, на власній Батьківщині виховували найманців за 3.80 руб.). З іншого боку – чиновники-бюрократи, котрі пишуть для народу закони, що самі не виконують та привласнюють собі колективне майно.

Хто переїжджав українсько-російський кордон на автомобілі, бачив чим відрізняється українське село від російського. І це не тому, що ми є кращі, ні – це інший менталітет та підхід до бізнес-існування. Якщо росіяни завжди займались «собіратєльством» у лісах – жолуді, трави, ягоди – з чого і жили, то українці завжди щось вирощували, виробляли, об’єднувались та воювали. До речі, Росія і сьогодні так само сповідує «собіратєльство», тільки у ХХІ сторіччі це набуло іншої форми: знайдений газ та нафта. Але, як сказав відомий філософ Михайло Жванецький, російський мужик прокинувся на бочці з нафтою та почав її продавати, але виникає питання: «Мужик, ти в цю бочку щось заливав?» До того ж, останнім часом Росія підтвердила свою позицію у Європі – це позиція НАФТОБАРОНА.

На разі маємо – з одного боку Росія, що сповідує «собірательство» та розвиває тільки ті галузі, що забезпечують надійний продаж ресурсів: це, власне, нафтова труба, люди, котрі цю нафту добувають, війська, що її охороняють, силовики, які пресують решту люду  та чиновники, що відібрали та зробили приватною власністю ті самі ліси, котрі здавна годували народ Росії. Вірніше, тієї частки народу, що залишилась непричетною до основного бізнесу – видобування нафти та газу.     З іншого боку – Україна, котра щось вирощує, виробляє та продає, до того ж є носієм історії на відміну від Росії. Російська ж історія розпочинається з того часу як Київський князь Юрій Довгорукий заснував Москву. Ми вже не кажемо про те, що без України Росія є неслов’янською країною, більшість населення якої складається з поневолених азійських народів. Ми всі бачили цих справжніх росіян – вузькооких зелених чоловічків у Криму.

Звідси і конфлікт, бо ми обираємо іншу модель: Магдебурзьке право, вільних землевласників, фермерів та воїнів, контроль Віче за допомогою вільних виборів та фінансуванням діяльності суддів, міліції та місцевої влади безпосередньо громадою. Саме на цих принципах базувалась перша конституція у світі – Українська конституція Пилипа Орлика.

Ось чому Росія, США та Євросоюз, усвідомивши що Україна може піти своїм шляхом, який наша країна демонструє зараз цілому світові завдяки успішним антитерориститчним операціям, побоюються потужного виходу України та появи нового впливового гравця на світовій політичній арені. І саме тому світ не вводить обіцяних санкцій проти Росії, не надає необхідної допомоги. Хоча один з лідерів Європарламенту – Марі Ле Пен – виступає проти міжнародної бюрократії та глобалізації, та порівнює Євросоюз з СРСР, передрікаючи йому крах та боротьбу народів проти власних еліт. Таким чином ми спостерігаємо боротьбу систем управління – той, хто створить свою систему влади, стане переможцем ХХІ століття.

Майдан – це система суспільного контролю над чиновниками та олігархами, що є ворожою для усіх бюрократів, байдуже чи є вони російськими, американськими або європейськими. І, між іншим, вони це чудово розуміють. Бюрократи усіх країн вже давно об’єднались. Та злилися в екстазі з фінансистами. Саме тому нас так обережно підтримували усі чиновники, і так палко – прості люди по всьому світу. Це протистояння досі не є оформлене ідеологічно, але приклад вже було втілено на практиці. Тому концептуального втілення не довго чекати, особливо за наявності Інтернету. Якщо у людському суспільстві назрів запит, завжди знайдуться ті, хто дасть на нього відповідь. Бюрократи усіма силами будуть цю відповідь «зливати», примітизувати та висміювати, але в минулого немає зброї проти майбутнього.

Українці – митці, воїни та філософи – полущить багатьох московських «володарів думок», та ви знайдете українське коріння. Тому саме українці мають узагальнювати цей досвід теоретично та втілювати практично. Але саме тут наші бюрократи та олігархи намагатимуться зробити все, щоби цього не відбулось, виборюючи своє місце під сонцем у минулому. А перемогти можливо тільки у майбутньому, запропонувавши світовій спільноті нову соціальну модель. Так зробили більшовики у двадцяті роки. Так зробили американці після Другої Світової. Наразі і в нас є шанс. Саме тому світова еволюція фрілансерів із зброєю в руках чекає на своїх лідерів та ідеологів.

А.О. Махов, В.А. Піший, К.Є.Полякова