Рейдерство в АПК: юридичні методи протидії

У даному разі рекомендується звернути увагу на юридичні попереджувальні методи захисту підприємств АПК, - зокрема шляхом міжнародного структурування агробізнесу

За статистичними даними у зоні рейдерського ризику перебувають орієнтовно 10-15% усіх договорів оренди землі сільськогосподарського призначення.

Незаконні дії щодо орендованих земельних ділянок відбуваються шляхом самозахоплення земель, проведення подвійних реєстрацій майнових прав, перереєстрацій договорів оренди та ін.

Також на практиці мають місце неправомірні дії безпосередньо і щодо агропромислових підприємств, - шляхом організації і провокування внутрішніх корпоративних конфліктів між акціонерами, чи менеджментом компаній, або за допомогою незаконних переоформлень корпоративних прав, зміни керівництва тощо.

У зв’язку з цим, більшість компаній АПК повинні бути завжди напоготові дати юридичну відсіч будь-яким вищевказаним протизаконним діям та вміти ефективно захищати власне майно. З цією метою агропромислові підприємства здебільшого обмежуються на практиці лише залученням фізичної охорони.

У даному разі рекомендується звернути увагу саме на юридичні попереджувальні методи захисту підприємств АПК. Одним з таких дієвих методів може бути правильне структурування сільськогосподарського бізнесу:

1) заснування / використання декількох компаній, з наперед чітко визначеною метою для кожної юридичної особи, - одне підприємство займається виключно господарською діяльністю, інші підприємства оформляють в окремому порядку право власності чи оренди на майнові активи (сільськогосподарські земельні ділянки, цілісні майнові комплекси), реєструють права інтелектуальної власності, наймають персонал, працюють з контрагентами;

2) залучення до складу учасників юридичних осіб нерезидентів. Якщо іноземна юридична особа, - учасник української компанії, буде зареєстрована у державі, з якою підписана міжнародна угода про сприяння та захист іноземних інвестицій (наприклад, Польща, Чехія), - судові спори з рейдерами можна буде ефективно виводити у міжнародні судові інстанції.

При цьому треба мати на увазі, що набуття та реалізація прав на землю компаніями нерезидентами в Україні здійснюється з урахуванням певних обмежень.

Так, згідно ст. 82 Земельного кодексу України іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в порядку, встановленому Земельним кодексом для іноземних юридичних осіб.

Отже, залучати іноземні компанії до складу учасників українських компаній у загальній структурі сільськогосподарського бізнесу доцільно у тому разі, якщо такі підприємства не будуть брати участь в укладенні договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Також необхідно мати на увазі, що вищевказане структурування агробізнесу рекомендується здійснити до моменту укладення договорів оренди сільськогосподарських земель.

Якщо так вийшло, що у відповідного підприємства АПК вже є наявними земельні активи у вигляді орендованих земель, варто спочатку провести комплексний юридичний “due diligence” компанії, аудит реєстрації усіх договорів оренди землі, після цього – здійснити наведене структурування, з подальшим переукладенням договорів оренди с/г земель на окремо створені юридичні особи.