Що таке екологічні фонди та які проблеми вони вирішують?

За поточним рівнем фінансування екологічної галузі на її реформування потрібно 300 років. Просте підвищення екоподатку проблеми не вирішить, адже потрібна реформа усієї системи екологічних фінансів.

 

Досвід ЄС vs досвід України: нові орієнтири

 

В середньому країни ЄС витрачають 0,8% від свого ВВП на захист довкілля. Наприклад, в Польщі середньорічні обсяги фінансування природоохоронних програм складають 1-1,3 млрд. євро. Одна половина з цих коштів покривається за рахунок національного фінансування, а інша половина – за рахунок залучення міжнародного фінансування. Враховуючи те, що рівень ВВП України в 2018 році складав 130,8 млрд. доларів США, то нам було б доцільно щорічно спрямовувати на природоохоронні заходи близько 1 млрд. доларів США (у гривневому еквіваленті мова йде про 25 млрд. грн. на рік). 

 

 

Для порівняння, згідно з даними 2018 року, збори за користування природними ресурсами (екологічний податок, ресурсні платежі та інші збори) принесли до державного бюджету близько 52 млрд. грн., з яких 4,6 млрд.грн. виділяються на забезпечення діяльності відповідних центральних органів державної влади і екологічного контролю, і лише 4,2 млрд. грн. (або 8%) були виділені на впровадження природоохоронних заходів. Очевидно, що в Україні є нагальний запит на збільшення фінансування, підвищення обсягів його цільового використання, а також створення незалежного, ефективного та прозорого інструменту для фінансування природоохоронних заходів на основі успішного досвіду деяких країн ЄС.

 

Основні проблеми фінансування природоохоронних заходів

 

Відштовхуючись від аналітичного документу ЕПЛ “Чисте довкілля — здорове майбутнє” ми виокремили такі проблеми:

 

1. Видатки на природоохоронні заходи використовуються не за призначенням – йдеться про цілу низку заходів: ремонт міських парків, скверів та бульварів, проведення благоустрою, будівництво та облаштування притулку для утримання безпритульних тварин, укріплення берегів річок і проведення днопоглиблювальних робіт тощо.

 

2. Відсутній моніторинг ефективності природоохоронних заходів. Серед яскравих прикладів – держава щорічно виділяє кошти для лісгоспів на «боротьбу з пильщиком». Немає жодних даних, які б підтверджували ефективність таких заходів, адже не проводиться моніторинг. Схожа ситуація із заходами по розчищенню русел річок, ефективність і правильність виконання яких під питанням.

 

3. Окремі заходи шкодять довкіллю і не відповідають європейським підходам до охорони природи. Серед таких заходів: косіння трави і санітарне обрізання дерев, розроблення проєктної документації на видобуток торфу, будівництво очисних споруд, які, фактично, не задіяні у процесі очистки стічних вод.

 

4. Система розподілу коштів не є прозорою та публічною. Наприклад, коли кошти на заходи виділяються наприкінці року, часу на саму процедуру й на її виконання немає. Однак, в грудні 2018 року реалізовувались деякі проєкти з укріплення берегів, а самі роботи здійснювалися за 2 дні (за час, якого недостатньо для якісного виконання заходу).

 

5. Відсутність можливостей систематичного фінансування багаторічних проєктів. Основна проблема в тому, що фінансування часто надходить в другій половині року (а то й наприкінці року), що унеможливлює якісне виконання заходів, а також відповідне планування. 

 

6. Відсутність системи належного планування екологічних видатків. Для прикладу, у 2018 році на реконструкцію очисних споруд з державного бюджету виділили 10 млн. грн. і дотепер їх не введено в експлуатацію. Так, гроші часто переходять до місцевих бюджетів і спрямовуються на інші цілі (наприклад, замість розчищення русла річки будують футбольні поля зі штучним газоном). 

 

Що має змінити реформа?

 

Нова реформа має передбачати створення незалежної фінансової установи для ефективного фінансування природоохоронних заходів – Національного екологічного фонду, а також незалежних регіональних екологічних фондів в кожній області України. Фонди створюються Кабінетом міністрів України та контролюються незалежними Наглядовими радами, до складу яких входять представники від держави. Тобто в Національному й кожному обласному  фонді повинно бути два керівних органи: Наглядова рада, яка займається формуванням політики Фонду та фінальним затвердженням переліку проектів для фінансування, а також Правління – яке займатиметься виконавчими функціями Фонду.

 

 Нова реформа повинна втілювати баланс централізації (можливість створення фондів та встановлення загальнодержавних пріоритетів для фінансування урядом України) та децентралізації (можливість розпоряджатися коштами як для фінансування екологічних проектів на місцях через мережу обласних екологічних фондів) для створення важелів противаги корупції й непрозорості. Також важливо додати, що екологічні фонди повинні бути фінансово незалежними юридичними особами, які мають власні джерела фінансування – це відкриває простір для планування й більшої свободи діяльності, а також дозволяє залучити фінансування від міжнародних партнерів. 

 

З іншого боку, реформа вимагає від фондів використання прозорих інструментів управління коштами. 

 

З іншого боку, реформа вимагає від фондів використання прозорих інструментів управління коштами. 

 

Це може бути реалізовано за допомогою:

•  

• Підвищення якості механізму розгляду заявок для унеможливлення фінансування заходів, що не є природоохоронними або шкодять навколишньому середовищу;

• Скорочення строку розгляду та погодження заявок на фінансування;

• Відбір проектів для фінансування на конкурсних умовах та чітких критеріїв оцінки проектних заявок від потенційних реципієнтів;

• Діджиталізації процесу подачі, розгляду, затвердження заявок на фінансування та моніторингу на всіх стадіях реалізації природоохоронних проектів;

• Співфінансування з ініціаторами заходів, партнерськими банківськими установами та міжнародними донорськими організаціями.

•  
• Додаткову роль контролю повинен виконувати громадський сектор, який матиме доступ до інформації про діяльність фонду та фінансування проєктів. 
• 
•  
• 
  
  
• У висновку: очікувані результати реформи фінансування еко-заходів
•  
• Перше й найголовніше завдання реформи фінансування природоохоронних заходів – це створення дієвого інструменту для прийняття управлінських рішень у сфері охорони довкілля. Це та модель, яка працює в більшості країн ЄС і яка вже підтвердила власну доцільність та ефективність. Новий підхід має збільшити обсяги грошових надходжень до реформованих фондів, а децентралізована структура дозволить фінансувати пріоритетні заходи в залежності від потреб конкретного регіону.  
• Важливим є те, що значно скорочується і автоматизується термін розгляду, відбору та погодження заявок на фінансування незалежно від бюджетних процесів у країні, а в період, коли такі заходи можуть принести найвищу ефективність. 
•  
• Крім цього, реформа екологічних фінансів відкриває можливості для виконання довгострокових природоохоронних заходів, а посилення контролю й моніторингу (як з боку цільових органів, так і громадськості) зменшує ймовірність появи корупційних ризиків. Також від впровадження змін варто очікувати появу додаткових робочих місць і підвищення кваліфікації посадових осіб, які розглядатимуть заявки на фінансування природоохоронних заходів. В сукупності це має дати комплексний позитивний ефект.