Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.04.2016 02:32

В новий КабМін з чемоданом без ручки

Старший науковий співробітник відділу проблем господарсько-правового забезпечення економічної безпеки держави Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Збереження окремих міністрів на своїх посадах в оновленому складі КабМіну є грубим нехтуванням негативними оцінками їх роботи та спробою продовжити руйнівну діяльність заради виконання непублічних «договорняків» між політичними силами.

14 квітня 2016 року Верховною Радою України було прийнято постанову «Про Кабінет Міністрів України » . 257 голосів і у нас новий Прем’єр-міністр і, звісно, оновлений склад КабМіну. Крім цього, нестійкою більшістю з декількох спроб було затверджено Програму діяльності нового КабМіну (проект Постанови Верховної Ради № 4426). В новому КабМіні залишаться на своїх посадах: С.Полторак (МінОборони), П.Клімкін (МЗС), А.Аваков (МВД), Ю.Стець (МінІнформполітики) та наш старий знайомий П.Петренко (МінЮст). Щодо перших двох, то їх кандидатурі відповідно до положень Конституції України запропоновані Президентом України (проекти постанов Верховної Ради №№ 4421 та 4422 відповідно). Тобто залишаються ті, до кого у громадянського суспільства та експертних кіл було більше всього нарікань за непрофесійність, імітацію реформ (на тлі імітації бурхливої діяльності з використанням адміністративного і медійного ресурсів) та евроінтеграційних устремлінь, їх правового забезпечення, бездіяльність та відверті диверсійні кроки щодо правової системи України.

До призначення В.Гройсмана Прем’єр-міністром багатьом здавалися не зрозумілими його кроки щодо то згоди очолити Уряд і сформувати його склад, то відмови, знову торгів та чергової згоди. Тепер вже Прем’єра можна зрозуміти: відповідно до абзацу 4 статті 114 Конституції України члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України (окрім тих, кандидатури яких подаються Президентом) . Тобто заяви В.Гройсмана (тоді ще як гіпотетичного Прем’єра) були ні чим іншим, як намаганням реалізувати конституційні повноваження щодо формування КабМіна за власним баченням на засадах професійності та близькості у поглядах щодо здійснення тих чи інших планів щодо старту реформ, курсу розвитку країни, консультаціями із зовнішніми партнерами України тощо. Хто ж погодиться на чемодани без ручки, які будуть висіти амбітним тягарем у здійсненні реформаторських кроків, якщо, звісно, такі кроки замислюються авторами «політичної кризи» березня 2016 року та ініціаторами переформатування Уряду).

Тобто на сьогодні гвардія А.Яценюка тимчасово зачепилася за крісла внаслідок кулуарних кадрових домовленостей за рахунок знаходження необхідних голосів для формування Уряду на умовах Президента України з відкиданням попередніх огріхів та непрофесіоналізму у власній діяльності. Тим часом спостерігаємо, що Адміністрація Президента в останній тиждень усіляко намагається перехватити у Уряду ініціативу щодо реформ, що, начебто, має надати Уряду статус технічного виконавця (чи «перехідного» «до осіннього» КабМіну?). Тому підтвердженням є активізація діяльності Національної ради реформ під головуванням Глави АП Б.Ложкіна. На цьому заході (19 квітня ц.р.) представлено «Пропозиції до плану першочергових дій щодо реформування країни в найближчі 100 днів» (пакет «20 реформ», тексту документу поки що не оприлюднено). Саме 100 днів. А потім що? Також проектний офіс Національної ради реформ підготував звіт за 1 квартал 2016 року – «Моніторинг прогресу реформ» (документ також ще не оприлюднений). На кого розраховані ці документи? Звісно, у наукового співтовариства стійке алергічне несприйняття бурної імітації реформ від прошлого складу КабМіну автоматично поширюється і на новий склад, не оминаючи і Адміністрацію Президента. Ці «козирі» (документи) було підготовлено як раз до відставки Уряду з метою підкріпити ідеями новий склад, показати іноземним партнерам (передусім, США) «суттєвий прогрес» у, поки що, започаткуванні реформ. А майстри імітації реформ (безпосередні виконавці) залишились на місцях і, гадаємо, справляться з поставленим завдання окозамилювання під гаслами «прискорення реформ», «євроінтеграції» тощо. Неперевершені майстри імітації реформ та жонглювання «європейським досвідом», наприклад, є у МінЮсті.

Будь-які реформи потребуватимуть їх правового забезпечення. Не вдаючись у подробиці того, що реформуванням і стратегічним розвитком господарського законодавства завжди опікувалось Мінекономрозвитку, МінЮст не зміг втриматися (з різних причин, в т.ч. і отриманих завдань від «кураторів» керівництва МінЮсту), щоб не запропонувати «своє бачення» реформування господарського законодавства шляхом його декодифікації (із запилених полиць було взято багато наробок 2005 та 2008 років – періоду параду ініціатив щодо скасування Господарського кодексу, з деяким оновленням, доданням гасел «євроінтеграція», «спрощення», дерегуляція» тощо). На рецептах реформування господарського законодавства диверсійним способом від групи народних депутатів України ми вже зупинялися (див.: Об ошибках в законопроектной работе или «неуд» по нормотворчеству ), тож приділимо трошки уваги МінЮсту, адже попри відсутність у сфері діяльності МінЮсту питань удосконалення господарського законодавства, саме це Міністерство взялося за завдання, яке, за твердженням представників того ж МінЮсту, виконати в рамках Закону (тут: Закон України « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ») не є можливим з огляду на необхідність проведення титанічної роботи щодо оцінки регуляторного впливу Господарського кодексу, за що, навіть, не беруться «кишенькові» при МінЮсті установи по типу усіляких центрів комерційного права.

Не знайшли відверто бредові ідеї МінЮсту (голосом яких виступив заступник Міністра юстиції з питань європейської інтеграції С.Пєтухов за підтримки Міністра на окремих промо заходах, націлених на прищеплення суспільству хибних уявлень про європейський досвід регулювання економіки, про начебто «правові перешкоди у залученні інвестицій», якісь «складнощі у діяльності суб’єктів господарювання», наявність проблем в управлінні державною власністю тощо) свого відображення у прийнятій Верховною Радою Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, хоча вона і має досить загальний характер та її метою є окреслення лише напрямів діяльності нового Уряду без конкретизації механізмів досягнення поставлених завдань. Почекаємо нові робочі документи з наявною конкретикою (на відміну від Адміністрації Президента КабМін представить своє бачення програми реформ до початку травня 2016 року).

4 – 8 квітня 2016 року пройшли засідання так званої «Робочої групи» «Модернізація правового регулювання умов ведення бізнесу в Україні» (зауважимо, і тут термін «господарська діяльність» всіляко уникається), сформованої в найкращих традиціях дореволюційних урядів – адміністративним рішенням Міністерства з наближених до МінЮсту осіб з «правильною» позицією, адвокатів, менеджерів грантоїдних проектів, чиновників міністерств тощо. При цьому у фірмовому стилі МінЮсту було проведено імітацію залучення «широкого» кола фахівців з господарського права, які, звісно, опинилися у меншості. Повністю були проігноровані корпоративні юристи провідних підприємств країни, підприємств окремих галузей промисловості, тобто виробничого сектору економіки в угоду сектору торговельно-спекулятивному (фахівці з фондового ринку тощо). Звісно, корпоративні юристи не вкладаються в модель МінЮсту щодо захисту прав бізнесу, і лише здивування викликають поки що несміливі заяви щодо необхідності надати право представляти в судах права юридичних осіб лише … професійним (читайте – підконтрольним МінЮсту та його атестаційному апарату) адвокатам.

Повертаючись до теми імітації бурхливої діяльності, користуючись розісланим «дайджестом» від імені «Робочої групи», лише пройдемося по підсекціях. Перша підсекція (її назва не вкладається в жодні рамки правової дійсності): «Публічні і адміністративні засади комерційної діяльності». Адміністративна діяльність не є публічною? Хочеться задати ще одне питання: що таке комерційна діяльність та скільки ще часу МінЮст буде оперувати незрозумілими ненормативними термінами, під які можна вміщувати будь-яке наповнення (про ігнорування понять господарської та підприємницької діяльності знов умовчимо). У вказаному розділі пропонується відкласти обговорення глави 1 Господарського кодексу до прийняття концептуального рішення Робочою групою щодо необхідності створення нового базового НПА в сфері комерційної діяльності. Не вдаючись у техніко-юридичний аналіз та не чіпляючись до наведеного формулювання завдання відмітимо, що простежується намагання «Робочою групою» виправити раніше згадану помилку, яка зводить всю діяльність ініціаторів та зацікавлених осіб нанівець – відсутність легального закріплення поняття «комерційна діяльність» (звісно, тоді всі приватні зацікавлені установи з приставкою «комерційний» у прив’язці до слова «право» стануть профільними, що надасть змогу не тільки жати ниву МінЮста, а і виходити на КабМін та спробувати штурмувати своїми «ініціативами» і інші міністерства). То який такий нормативно-правовий акт панове намагаються створити? Невже Комерційний (чи торговельний, чи спекулятивний) кодекс? Ця ідея була похована ще в процесі роботи над Господарським кодексом, але зараз комусь здалася актуальною з огляну на вищесказане.

Тут простежується також одна ідеологічна деталь: Господарський кодекс – нормативний акт, який регулює публічні економічні відносини, в тому числі з приводу впорядкування державного впливу на економіку, а також його завданням є регулювання виробничих відносин, які є невід’ємною частиною відносин господарських. А якщо ми намагатимемося впорядкувати міфічні «комерційні» відносини, то чи входитимуть до предмету його регулювання виробничі відносини? Посередницькі, торговельні, спекулятивні відносини входитимуть однозначно, а виробничі як базисні для будь-якої економіки вже можна і відкинути?

Далі в дайджесті пропонується виключити цілі глави Господарського кодексу звівши нанівець його регулюючий потенціал (так простіше буде ставити питання про його недоцільність та відсутність специфічного кола відносин, які він покликаний врегульовувати). «Майнова основа комерційної діяльності» взагалі видається нісенітницею. Яка у торговельної, посередницької чи спекулятивної діяльності може бути майнова основа окрім зручного офісу, зв’язків на таможні та в держапараті? Ну ще може бути там штат юристів-мінімізаторів тощо, які і є авторитетною думкою для МінЮста щодо скасування Господарського кодексу. «Організаційно-правові форми», які розглядаються на засідання «Робочої групи» вже не варто розглядати з огляду на те, що ця царина є найуспішнішим прикладом необґрунтованого дуалізму в регулювання (в Цивільному кодексі є теж норми щодо суб’єктів господарювання) та відвертого дерибану регулюючого потенціалу Господарського кодексу – від прийняття окремого Закону про акціонерні товариства до обговорення нових редакцій Закону про господарські товариства або про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Однак, місце цих норм саме в Господарському кодексі. І знову тут звернемося до європейського досвіду. Тематична підгрупа «Зобов’язання» - виключити глави 19-21, начебто, у зв’язку з наявністю аналогів у Цивільному кодексі. Але, наприклад, ще 2005 року група юристів та експертів, в т.ч. з числа Міністерства юстиції Латвії, прийшла до висновку про необхідність доповнення Комерційного закону розділом про комерційні угоди! Навіщо це? На думку ініціаторів, правове регулювання Комерційного закону (не плутати з нашим збоченим сприйняттям терміну «комерційний») без частини про комерційні угоди є неповним та лише частково відповідає існуючій в Латвії системі дуалізму приватного права. Головним завданням комерційного права є спрощення та прискорення комерційного обігу та одночасне забезпечення стабільності цього обігу, підвищення довіри та ступеню відповідальності комерсантів! Не нагадує предмет Господарського кодексу, ні? Далі – більше. Умови про угоди, які містяться в Цивільному законі Латвії, відносяться … до всіх суб’єктів права, в основному до приватних осіб, які не є комерсантами (див.: http://arhiv.bb.lv/index.php?p=2&i=3209&s=90&a=117332&v=print). Тобто, в результаті дискусії саме на прикладі розмежування угод в Латвії прийшли до висновку про необхідність окремого (спеціального) регулювання господарського обороту. А ми підемо у зворотному напрямку?

Вже не будемо звертати увагу на відсутність володіння базовою термінологією у «модераторів» підсекцій так званої «Робочої групи» при МінЮсті, навички складання підсумкових документів тощо. На це не вистачить об’єму і двох статей. Залучення непрофесіоналів до суперважливого для країни процесу удосконалення господарського законодавства може дорого коштувати у майбутньому. Одне відзначимо, можна з вірогідністю 99,9% спрогнозувати результати роботи цієї групи і основний висновок: Господарський кодекс безапеляційно підлягатиме скасуванню. Ці результати стали зрозумілими ще з першого публічного заходу МінЮста кінця листопада 2015 року, тобто з самого початку.

Оцінка діяльності КабМіну та разом з ним і старому-новому складу МінЮста (в особливості проваленого одним із заступників Міністра напрямом) була надана на засіданні Верховної Ради України 16 лютого 2016 року тоді ще Головою Комітету з питань європейської інтеграції І.Геращенко, і зводилася буквально до того, що в Уряді А.Яценюка незадовільний рівень діалогу профільних міністерств, зокрема і заступників міністрів з питань європейської інтеграції ( див.:  http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/6125.html ). Шановна Ірино Володимирівно, та цим заступникам просто ніколи займатися виконанням прямих своїх обов’язків. Загалом, Верховною Радою робота КабМіну була оцінена негативно 247 голосами, однак логічна крапка в бурхливій імітації реформаторської та євроінтеграційній діяльності КабМіну поставлена не була, як того вимагало громадянське суспільство.

І.Геращенко на новій посаді вже менше часу зможе приділяти уваги роботі профільного Комітету Верховної Ради, однак у нас тепер є Віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (І. Климпуш-Цинцадзе ), яка і має стати тим «запобіжником» пересмикування європейського досвіду при реалізації вузьковідомчих інтересів окремих чиновників.

Приємно, що на публічних заходах, які ініціює Мінюст, не дивлячись на «зону відповідальності» С.Пєтухова, вже не звучать словосполучення «євроінтеграція», «європейський досвід» та «вимоги міжнародних інституцій» як підстав для скасування Господарського кодексу України. Немає і посилань на «дорожню карту» правової реформи в Україні – Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. З першими двома зрозуміло – апелювати ні до чого, а прийняття Господарського кодексу Королівства Бельгія в 2013 році зробило МінЮстівське (і окремих цивілістів) «такого в ЄС немає» як мінімум некоректним. Ну а щодо «вимог міжнародних інституцій», то «підстава» з’явилася звідти, звідки її не ждали. В пунктів 163 (сторінка 78) Доповіді Міжнародного Валютного Фонду по країні № 16/30 «Україна. Звіт про надання технічної допомоги – огляд управління державними фінансами» (січень 2016 року) відзначено необхідність «провести комплексне реформування окремих чинних законодавчих та нормативних актів, включаючи, зокрема, Господарський кодекс та Закон про власність. Тобто не скасування, а реформування як цього вимагає справжній (без МінЮстовських інтерпретацій) європейський досвід, якщо хтось з чиновників намагається його вивчати хоча б поверхово, хоча простіше це «доручити» наближеним до Міністерства приватним установам, які, звісно, видадуть «на гора» «правильний» європейський досвід відповідно до замовлення. Тут, звісно, малося на увазі законодавство про власність, так як Закон про власність з подачі цивілістів та МінЮста був скасований ще в 2007 році ( див .: https://www.imf.org/external/lang/ukrainian/pubs/ft/scr/2016/cr1630u.pdf ). Чи не час підтримати ініціативу міжнародної інституції і не закривати очі скасуванням Господарського кодексу на прорахунки у роботі старого-нового складу МінЮсту?

Так, відверто корупційний підхід до формування КабМіну за так званими «квотами» надає карт-бланш чиновникам на відповідні за стилем дії, які мають ознаки корупційних. Деякі із заступників міністрів юстиції прямо зв’язані з одіозними олігархами за попередніми місцями роботи. Гадаємо, цей зв'язок обірвався з призначенням на високі посади? Не будьмо наївними, такого повороту український політикум не знатиме ще довгий час, а отже під виглядом «політичних домовленостей» та незрозумілих антиконституційних «квот» олігархічний влив на КабМін (і на розвиток правової системи України) зберігається.

То які ще аргументи слід навести проти взяття до нового (більш прогресивного та професійного за попередніми оцінками) складу КабМіну чемоданів без ручки? Які зміни в політичній системі країни мають відбутися для створення надійного заслону імітаторам та популістам? Вихід вбачається лише в одному – чітко встановити завдання та компетенцію для МінЮсту, усунути його від формування політики щодо правового забезпечення економіки, кодифікації публічного економічного (господарського) законодавства шляхом передання відповідних функцій Мінекономрозвитку із загальною координацією цих процесів збоку нової посади Віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції, встановлення чіткої взаємодії з відповідними Комітетами ВР України, в тому числі з Комітетом з питань європейської інтеграції.

За висловом ще тоді кандидата на посаду Премєра В.Гройсмана, на шляху роботи Уряду можуть стати три загрози – корупція (1), неефективність державного управління (2) та популізм (3). У діяльності попереднього складу МінЮсту, який чемоданом без ручки перекочував до нового складу Уряду, є ознаки всіх трьох перешкод, то що з цим маємо робити? Чекати осені чи переформатування складу окремих Міністерств через 100 днів на тлі публічної оцінки діяльності/бездіяльності/злодіянь із можливістю повторення квітневого фінта із скасуванням постанови Верховної Ради про визнання діяльності КабМіну А.Яценюка незадовільною? Нова традиція як мінімум насторожує (хоча і не дозволить формально звалювати всі гріхи на «попередників»).

Вихід вбачається у приверненні уваги Прем’єр-міністра до невиконання окремими посадовими особами МінЮсту своїх прямих обов’язків, адміністративним чином – прямим розпорядженням припинення бурхливої діяльності МінЮсту щодо «реформування» господарського законодавства та формування на базі Мінекономрозвитку відповідної робочої групи із залученням корпоративних юристів, науковців, фахівців у галузі господарського (а не цивільного, трудового тощо) права, іноземних спеціалістів, які не були зв’язані спільною діяльністю з МінЮстом. За висловом новообраного Прем’єра, заради ефективності перетворень він відкоригує напрями роботи відомств, які впливають на курс економіки. То ось Вам конкретний приклад, де саме і що треба відкоригувати.

Загалом, хай щастить новому Урядові України, але старі чемодани без ручки прийнято викидати на смітник.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net