Майдану-3 не було

На минулих вихідних кілька десятків людей в камуфляжі, які представилися «Радикальними правими силами», розбили намети на Майдані Незалежності, вимагаючи відставки уряду і президента, а також закликаючи громадян до нової революції. І хоча ця акція нагадувала швидше пародію на масові протести під час Революції Гідності, в інформаційному просторі її все ж охрестили «Майданом-3».

Мені б не хотілося копатися в брудній білизні політичних мотивів подібних заходів і висловлювати припущення, кому це було вигідно, хто за цим стоїть, які цілі переслідує і т.д. Водночас переконаний, що всі ми повинні бути більш відповідальними за свої слова. Давайте пригадаємо, чим були, умовно, Майдан-1 і Майдан-2. Це, як мінімум, мільйони людей і місяці активних протестів проти соціальної несправедливості і диктаторської влади. Натомість зараз ми маємо півсотні людей з опозиційною риторикою і повстанськими закликами, без будь-якої програми і зрозумілих цілей «революційної» акції. Зважаючи на очевидну неспівмірність реального значення і масштабу вказаного заходу тому інформаційному резонансу, який виник довкола нього, складається враження, що головний ефект від цього «протесту» полягає тільки в тому, що його назвали Майданом.

Насправді ж ніякого Майдану-3 не було, це не більше, ніж інформаційна бомба, яка лякає суспільство новим соціальним вибухом і водночас підігріває існуючі протестні настрої. Якщо ми кожне подібне зібрання називатимемо черговим Майданом, то це явно не додасть країні стабільності, а лише стане приводом для зловтіхи всім, хто чекає повної дестабілізації ситуації в нашій державі. Розмови про третій Майдан – це безрозсудлива інтрига в умовах політичної і соціально-економічної кризи. Хочу підкреслити, що небезпечними є не самі протести, на кшталт зазначених – вони є невід’ємним правом громадян – а їх перебільшена інтерпретація, яка, по суті вводить суспільство в оману і змушує громадян бурхливо реагувати на неіснуючі процеси.

Що ж до обґрунтованості ідеї нового Майдану, то її безперспективність довела сама українська громада, не підтримавши «радикальних революціонерів». Як наслідок, вже сьогодні Майдан-3 розібрали комунальники. Революція закінчилась, так і не розпочавшись.

Безумовно, це далеко не означає, що українці всім задоволені і не мають жодних приводів для висловлення невдоволення. Натомість це лише доводить, що громада, навчена трагедією Євромайдану і кривавим досвідом війни, просто не хоче нового кровопролиття, віддаючи перевагу іншим методам боротьби за свої права і добробут. Тому наразі всі, хто закликають до силових сценаріїв і радикальних дій, навряд віднайдуть належну підтримку в українському суспільстві.