Цифрова безпека під час війни: новий перелік забороненого ПЗ Держспецзв’язку

Новий перелік Держспецзв’язку показує: цифрові ризики реальні, відповідальність зростає

Цифрова безпека під час війни: що означає новий перелік забороненого програмного забезпечення Держспецзв’язку

9 січня 2026 року Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України оприлюднила новий перелік забороненого програмного забезпечення та обладнання. Йдеться про відкрито опублікований перелік, який формалізує підхід держави до оцінки цифрових ризиків в умовах війни. Це рішення виходить за межі суто ІТ-регулювання і безпосередньо стосується національної безпеки, стабільності бізнес-процесів та цифрової стійкості держави.

Питання програмного забезпечення давно перестало бути виключно технічним. Сьогодні це питання захисту даних, безперервності роботи критичної інфраструктури та довіри до цифрових систем у цілому.

Чому програмне забезпечення — це більше, ніж інструмент

Сучасна держава та економіка функціонують через цифрові сервіси: документообіг, фінанси, логістику, зв’язок, управління. Будь-яке програмне забезпечення, що має залежність від країни-агресора або непрозору модель управління, автоматично створює системний ризик.

Йдеться не лише про потенційний витік інформації. Не менш небезпечними є ризики віддаленого втручання, саботажу процесів, блокування доступу до даних або прихованого збору інформації. У воєнний час такі загрози є критичними незалежно від того, чи йдеться про державну установу, чи про приватну компанію.

Що означає оприлюднений перелік

Перелік, оприлюднений Держспецзв’язку, є офіційною позицією держави щодо неприйнятності використання окремих програмних продуктів та обладнання. Передусім він стосується органів влади, державних підприємств і об’єктів критичної інфраструктури, однак його значення значно ширше.

Для бізнесу цей перелік є орієнтиром під час проведення ІТ-аудитів, сигналом щодо майбутніх регуляторних вимог та підставою для планування переходу на альтернативні рішення. Важливо, що перелік є відкритим і динамічним та може оновлюватися залежно від розвитку кіберзагроз і технологій.

Законодавчий контекст і межі правового регулювання

Оприлюднення переліку забороненого програмного забезпечення ґрунтується на чинному законодавстві у сфері кібербезпеки та захисту інформації. Насамперед ідеться про Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», який надає державі повноваження визначати ризики для критичної інформаційної інфраструктури та встановлювати обмеження щодо використання окремих технологічних рішень.

Водночас в Україні наразі відсутній окремий закон, який би детально регламентував порядок та строки переходу з забороненого програмного забезпечення на альтернативні рішення для приватного бізнесу. Такі питання сьогодні врегульовуються через підзаконні акти, галузеві вимоги та рішення уповноважених органів.

У цьому контексті варто згадати законопроєкт № 13505, зареєстрований у Верховній Раді України. Документ передбачає законодавче закріплення заборони використання та розповсюдження ворожого програмного забезпечення і засобів інформатизації, а також визначення критеріїв, за якими такі продукти можуть бути віднесені до цієї категорії. Важливо підкреслити, що законопроєкт перебуває на стадії розгляду та наразі не встановлює обов’язкових строків або механізмів міграції для приватного сектору, але може створити підґрунтя для більш системного правового регулювання у сфері цифрової безпеки.

Роль бізнес-спільноти у цьому процесі

Питання відмови від російського програмного забезпечення обговорюється у професійному та бізнес-середовищі вже не перший рік. Бізнес-асоціації та галузеві об’єднання послідовно порушують це питання у діалозі з органами влади, наголошуючи на необхідності системного підходу до зменшення технологічної залежності та підвищення рівня цифрової безпеки.

Для бізнесу ця тема розглядається не з позиції формальних заборон, а з позиції керованого та прогнозованого переходу до безпечних альтернатив. Йдеться про пошук балансу між вимогами безпеки держави та реальними можливостями компаній. Повна заміна окремих рішень потребує часу, фінансових ресурсів і наявності функціональних альтернатив, тому важливо, щоб такі процеси супроводжувалися відкритим діалогом, прозорими правилами та зрозумілими перехідними механізмами.

Баланс між безпекою та економікою

Одним із ключових викликів залишається уникнення хаотичних рішень. Різка заборона без підготовки та перехідних періодів може створити додаткові труднощі, особливо для малого та середнього бізнесу. Водночас ігнорування безпекових ризиків є значно небезпечнішим шляхом.

Оприлюднення нового переліку забороненого програмного забезпечення слід розглядати як перший, але необхідний крок до формування цілісної політики цифрової безпеки, у межах якої бізнес заздалегідь розуміє напрямок руху та може планувати адаптацію.

Висновок

Цифрова безпека сьогодні є невід’ємною частиною національної безпеки. Рішення Держспецзв’язку від 9 січня 2026 року демонструє перехід від декларативних підходів до практичних інструментів управління ризиками. Для держави це означає зменшення вразливостей, для бізнесу — чіткий сигнал та можливість завчасно підготуватися до змін.

У сучасних умовах питання програмного забезпечення — це питання відповідальності.