Як судді Верховного суду України не враховують у своїх рішеннях судову практику Європейського суду з прав людини та утверджують беззаконня в Україні.
У жовтні цього року один з суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у своєму виступі на Форумі з практики ЄСПЛ наголосив: якщо сьогодні під час розгляду справи виникає колізія, суддя все частіше надає перевагу вирішенню її відповідно до норм Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.
При цьому, відповідно ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права (ч.1 ст.129 Конституції) з урахуванням судової практики ЄСПЛ, – отже суддя для вирішення справи не може не враховувати судову практику ЄСПЛ, а виникнення колізій, під час розгляду справи, не є юридичною підставою для її неврахування.
Розглянемо два приклади врахування та неврахування суддями Верховного суду України (в т.ч. учасника Форуму) рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України", "посиленого" листом до судів загальної юрисдикції України щодо недопущення порушення принципу правової визначеності в Україні у майбутньому (таке порушення було викрито ЄСПЛ за фактом поновлення суддями України пропущеного строку на оскарження остаточної постанови без наведення відповідних причин та скасування її в подальшому).
У першому випадку, 13.07.2016 року судді Верховного суду, незважаючи на тиск на суддю-доповідача з боку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, врахували дану практику ЄСПЛ у справі, всупереч позиції ФГВФО.
У другому випадку, 26.09.2016 року судді Верховного суду не врахували цю практику ЄСПЛ та, вже сформовану 13.07.2016 року, свою судову практику у справі, де наявний факт відсутності поновлення пропущеного строку на оскарження набраної законної сили постанови без наведення відповідних причин, та часткового скасування її в подальшому на користь ФГВФО. Відсутність юридичного аналізу суддями Верховного суду факту порушення принципу правової визначеності, зазначеного у заяві про перегляд, є доказом такого неврахування.
При розгляді другого прикладу, необхідно урахувати обставини, за яких, перифразуючи слова класика, на кон поставлені не мільйонні чи мільярдні суми, як у першому випадку, але авторитет держави та права людини, про необхідність захисту яких так "щиро" зазначав суддя-доповідач на Форумі.
Дані приклади свідчать про існування на найвищому щаблі судів загальної юрисдикції України доцільного вибіркового судочинства – тобто можливості застосовувати або не застосовувати принцип верховенства права. Інструментом для цього виступає безкарність та власний розсуд суддів, який вони застосовують щодо імперативних норм законодавства, які цього не передбачають.
Таке вибіркове судочинство призводить до сваволі, про що також свідчить існування, внаслідок власного розсуду суддів адміністративної палати Верховного суду, двох взаємовиключних рішень ВАСУ щодо протиправності та "законності" обробки персональних даних вкладників, які надають можливість вже ФГВФО діяти на власний розсуд, розгалужуючи беззаконня в країні.
"Віртуозність" власного розсуду суддів України у прийнятих ними судових рішеннях вже є візитівкою сучасного судочинства України, а наслідком існуючої сваволі є лідерство України в ЄСПЛ за кількістю позовів та ганьба держави у вигляді листів-приписів судовій владі, при бравурних виступах суддів на різноманітних заходах.
Але, ми впевнені, такий стан речей у найближчий час зміниться за наслідками вже вжитих нами заходів …
