Вихід у Білорусі один - нові вільні вибори. Лукашенку - хоч застрелься: він же зовсім не вміє програвати. Сам себе навчив цьому...
Стікає сльозами і кров’ю Білорусь. Де ще вчора все цвіло й буяло, де вже пролягли було кращі дороги, ніж у благословенній Європі. Їхні національні товари вважалися чи не найдостойнішими і, особливо ж хваленого тамтешнього аграрного ринку. Тут спостерігалися ідеальні порядки: в автобусах, до прикладу, не зустрінеш жодного понад нормативного пасажира, в салоні знаходиться рівно стільки людей, скільки облаштовано крісел для сидіння. Нині те все захиталося. А Лукашенку – хоч застрелься…
Зовні і справді зробив він для Білорусі начебто й немало. За станом на травень 2020 року середня зарплата в республіці склала 505,9 доларів США, у Мінську – 729,7 доларів. У своєму президентському посланні, виголошеному напередодні чергових президентських виборів 4 серпня ц.р. перед 2,5 тисячами представників державного апарату і громадськості Білорусі О. Лукашенко пообіцяв за свою нову, ШОСТУ каденцію на посту глави держави цей показник збільшити вдвоє. І як можна зрозуміти з нинішніх масових злобних акцій протесту, які щовечора відбуваються у більшості міст республіки, люди виступають проти вічного правління «вусатого таргана», дуже й дуже багатьох усе це все явно не влаштовує. Головна вимога і лозунг дня: «Пішов геть!»
Тому, що набрид уже.
Але «піти геть!», це ж не вийти з автобуса, в якому не виявилося жодного вільного місця на рейс. За всі свої 26 років правління невеличким уламком СРСР, О. Лукашенко навчився і звик, коли потрібно, силою дожимати всіх до своєї, так званої, стратегічної лінії. Сміливо і не оглядаючись на правове поле «зачищати» державу від тих, хто не відреагував на окрик, не зійшов добровільно з дороги його паровоза. Не залежно від імен і посад, його таємні підручні злочинці зносили, немов кеґлі при грі в боулінг, назирцем закопували в землю тих, хто намагався будь-що заперечити, виступити проти курсу, наміченого «бацьком». Так поплатилися життям, пропали безвісти критики розгнузданої політики закручування гайок – колишній міністр внутрішніх справ, голова ЦВК, інші високопосадовці. З неугодними якнайжорстокіше розправлявся «ескадрон смерті» останнього диктатора Європи.
Руки по лікті в крові. Дайте цьому "бацьке" револьвер...
Але все таємне, завжди колись стає явним. Тим важливіше, що строку давності для вбивць співгромадян не існує. Для замовників злочинів також. І схоже на те, що нині може наступити той роковий час, коли розпочнеться процес розмотування клубка «таргана». Викликаний він тим, що терпець у людей увірвався. Їх б’ють, волочать по асфальту, ламають кістки, прострілюють ноги і голови гумовими кулями, а вони наступного вечора знову будують барикади, розсипаються по містах дрібними групками, вимотуючи ОМОН, не даючи змоги концентровано зосередити зусилля репресивної машини проти повстанців.
Розбурханий Мінськ, тривожний сьогодні...
І Європа, весь світ схвильовано заговорив про виняткову жорстокість лакеїв диктатора. Завтра, 14 серпня, екстрено збирається для розгляду білоруських жорстокостей керівництво Євросоюзу. США заявило, що вони відмовляються від подальшого постачання енергоносіїв для антилюдського режиму Лукашенка.
Вимога і Євросоюзу, і США – посадити за стіл переговорів білоруську владу і опозицію, якщо, звісно, така існує як організована сила. Цивілізований світ вихід бачить у тому, щоб у Білорусі ПРИЗНАЧИТИ НОВІ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ. За участі і під контролем ОБСЄ, інших міжнародних структур. Допустити до участі в перегонах усіх кандидатів. Гарантувати повернення в країну всіх тих, хто змушений був втікати від «бацькового» КГБ за межі Білорусі. Випустити з тюрем і слідчих ізоляторів усіх політичних опонентів О. Лукашенка, насамперед тих, кого було запроторено до в’язниць, як суперників диктатора на етапі виборів 9 серпня ц.р.
Найважчу проблему розв’язання існуючого конфлікту – контроль за президентськими перегонами у партизанському краї з боку Московії, можливу її участь збройним шляхом на «поклик братів» для захисту конституційного ладу, я відклав на закінчення цієї публікації. Тому, мабуть, що тут нічого вірогідного наперед передбачити не можна. Ерефія, звісно ж, щомиті вельми зацікавлено контролює перебіг подій у Мінську. Тільки й очікує, думаю, на слушну мить, коли, можливо, прикриваючись фіговим листком існування, буцімто. так званої єдиної союзної держави Росії і Білорусі, яку собі придумали Путін і Лукашенко, висадить свої війська в кожному місті і селі Білої Русі. Влаштує такий винятковий аншлюс. Пообіцявши, звісно ж, «бацьку» посаду завідувача складом у Москві, десь поблизу Кремля.
Так що до останнього часу розмінною картою на теренах Європи була наша бідова Україна, котру і досі пожирає, як капустні листки в чужому городі російський звір. Нині він прицілився стрибнути в білоруський загін. Чи встигнуть відігнати від шкоди Путлєра Європа і США, це найважливіше нині питання.
Одне слово, вихід у Білорусі один - нові вільні вибори. А Лукашенку - хоч застрелься: він же зовсім не вміє програвати. Сам себе навчив цьому... Самостріл хоч у Кольки, найменшого, 15-літнього позашлюбного сина позич. Він давно ці цяцьки, разом із портупеями колекцоніує...
